Передати, щоб не забути

Про те, що в роки Другої світової на території міста існував концтабір, де утримували радянських військовополонених, вінничани знали. Відомо було і про братські могили воїнів, які загинули від голоду, холоду та розстрілів, тому з часом тут встановили меморіальний знак. Але по–справжньому це сумне місце прикувало до себе увагу торік, коли з’ясувалося, що насправді й масштаби поховань, і реальні людські втрати значно вищі, ніж вважалося досі, — під час будівництва житлового будинку робітники випадково наштовхнулися на траншею з кістками людей там, де цього ніхто не очікував.

Відтак міська влада спільно з міжвідомчою комісією прийняла рішення про додаткове вивчення обставин загибелі, а також про ексгумацію та перепоховання останків військовополонених. У Вінниці планують створити єдиний пам’ятний комплекс, куди перевезуть останки воїнів із братських могил, розташованих у різних кінцях міста.

Напередодні річниці початку Великої Вітчизняної війни на міському Меморіалі визволення відбулося перше перепоховання — до великої могили опустили домовини з прахом бійців. Поки що ексгумовано останки 470 осіб. Загалом же, як свідчать документи та вибіркове дослідження колективних поховань, на місці концтабору знайшли останній спочинок не менше 12 тисяч бійців.

Більше того, під час розкопок знайдено чотири гільзи, призначені для зберігання інформації про їхніх власників. У двох із них лежали довідки про конкретних людей. Після розміщення інформації в інтернеті відгукнувся мешканець Львова, який, найвірогідніше, є сином одного із загиблих. Усі ці роки він нічого не знав про долю батька.

Як розповів на мітингу–реквіємі почесний громадянин міста Вінниця, а в минулому бранець згаданого табору Іван Павлов, у шталазі № 329 утримували понад 40 тисяч чоловік. Умови були такі, що щодня гинуло близько 50 чоловік. Крім того, по суботах табірна адміністрація практикувала превентивні розстріли, аби тримати в’язнів у покорі.

Президент України учора приїхав до Вінниці спеціально для того, аби взяти участь у перепохованні. Перед тим як кинути першу жменю землі в нову братську могилу, Віктор Ющенко у своєму виступі зазначив, що поряд із вершинними досягненнями свого генія у ХХ столітті людство не стало мудрішим: «Це було найжорстокіше століття нашої історії. Ніколи і ніде людство стільки не губило людей від агресії, воєн і протистояння, скільки у XX столітті... Якщо ми цю сторінку забудемо, не передамо своїм правнукам, то історія повториться — в більшому вимірі, при інших обставинах, з іншим числом, але повториться».