Півтора року тривало слідство і судовий розгляд кримінальної справи, яку правоохоронці неофіційно прозвали «справою чорної вдови». Перебільшення тут немає, бо вінничанка Ірина К. овдовіла з власної ініціативи, та й добивалась вона цього цілеспрямовано.
До речі, чотирнадцять років тому наша «героїня» вже сиділа на лаві підсудних за вбивство. Всі обставини були за те, щоб покарання обрали не суворе, бо дівчина захищалась від гвалтівника. Нахабний молодик, аби познайомитися з дівчиною в тролейбусі, силоміць відібрав у неї паспорт і сказав, що віддасть лише тоді, як вона по нього прийде. На другий день 19–річна Ірина не побоялася піти за вказаною адресою, щоб забрати документ. Та варто їй було переступити поріг чужої квартири, як господар повалив її на диван, зірвав одяг, застосував насильство. Потім ухопив ножа, приставив до горла, почав погрожувати. При боротьбі Ірина зуміла видерти у гвалтівника холодну зброю і почала завдавати йому ударів. Закривавлений нападник спробував утекти від розлюченої жінки, але вона продовжувала його переслідувати і ранити. Врешті він вискочив через вікно другого поверху. Викликана «швидка» йому вже не допомогла: від важких поранень пацієнт помер.
Згодом районний суд визнав Ірину винною і засудив до п’яти років позбавлення волі. Але їй пощастило: суд другої інстанції по–іншому оцінив обставини і зробив висновок, що вбивство скоєне без перевищення меж необхідної самооборони, а тому в діях підсудної немає складу злочину. Справу закрили.
Юридичні наслідки від того неприємного інциденту для Ірини не настали. Однак це зовсім не означає, що не було наслідків моральних, які вплинули на орієнтацію особистості та її психологічні установки. Те, що досі людина собі дозволити не могла, тепер, переступивши внутрішні обмежувальні бар’єри, дозволяла. Уникнувши покарання раз, вона підсвідомо готує себе до того, що уникне його і вдруге.
Подальший розвиток ситуації цілком підтверджує такі припущення. Ірина вийшла заміж, перебралася у квартиру чоловіка. Проте спільне життя було пеклом: через алкоголь постійно виникали сварки, міліцію часто викликали до будинку.
Як розповідав згодом на допиті свекор, його син Сергій «повністю підкорився волі Ірини, і вона добивалась від нього всього, чого хотіла». З його розповідей постає широка картина знущань невістки над свекром, а оскільки старий чоловік мав слабке здоров’я, то приїзди швидкої допомоги були такими ж частими, як і міліції. Крім того, він вважав, що жінка поставила собі за мету заволодіти житлом. Ще у травні 2004 року в сім’ї виник черговий побутовий конфлікт, і знову — під впливом горілки. Без вагань Ірина махнула ножем — і кінчик його увійшов Сергієві у верхню повіку ока. Він побіг у ванну змивати кров, а коли повернувся, то згідно з матеріалами справи, «образливо висловився на її адресу». У приступі агресії Ірина схопила ніж і взялася бити ним чоловіка. Він побіг в іншу кімнату, спробував закритися ковдрою. Коли слідом за ними увійшов товариш Сергія (він у цей час перебував у квартирі), то побачив, що потерпілий лежить на ліжку обличчям донизу, а Ірина, сидячи на ньому, саме розмахнулася ножем для завершального удару. Товариш підбіг до неї і видер зброю, хоч і сам поранив руку.
Пізніше на тілі Сергія судмедексперти нарахують одинадцять ножових ран, а за фактом замаху на вбивство буде порушено кримінальну справу. Вирок районного суду, яким Ірину засудили до порівняно невеликого ув’язнення, був скасований апеляційним судом, справу повернули на новий розгляд. І весь цей час підсудна продовжувала жити з Сергієм. Пізніше свекор на допиті скаже: «Не знаю, як вона вговорила мого сина, але він їй все пробачив». Пробачив — додамо — на свою голову. Новий 2007 рік вони зустрічали усі втрьох. Як у них було заведено, звечора добряче випили. Близько другої ночі батько з сином пішли спати, Ірина ще довго залишалась на кухні. На другий день, ще очамріла від випитого, вона пішла в кімнату свекра і зажадала грошей. Старий розвів руками: нема, я все віддав синові. Тоді жінка пішла розбиратися з Сергієм, і знову виникла сварка. А через кілька хвилин син, обливаючись кров’ю, забіг до батькової кімнати і попросив викликати швидку допомогу. От тільки бригада невідкладної нічим допомогти не змогла — лікарі лише констатували смерть. Єдиний удар кухонним ножем попав точно в серце…
Нині в справі поставлено крапку. Суд визнав вдову винною в обох епізодах — у замаху на вбивство та вбивстві свого чоловіка. Її засуджено до дванадцяти років ув’язнення.
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
