Війна транспарантів

Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер 16—17 червня гостював у Києві. Перший день — так би мовити, політично (зустрічався з керівниками держави — Президентом Віктором Ющенком, Прем’єркою Юлією Тимошенко, Головою Верховної Ради Арсенієм Яценюком), другий день — з пропагандистсько–просвітницькою місією (виступав перед студентами Києво–Могилянської академії, зустрічався з представниками «профільних» неурядових організацій). Цікаво, що навіть коли пан Схеффер лишався у Києві і «сіяв натовське» серед студентської молоді, а його колеги з делегації подалися регіонами, їх «радо вітали» галасливими транспарантами противники вступу України в Альянс. Так, учора, за повідомленням УНІАН, натовським делегатам не дали можливості під’їхати до інституту, де було заплановано зустріч із громадськістю, — їх заблокували просто в автобусі. Антинатовські пікети виставили і львівські комуністи, і їхні колеги на майдані Незалежності у столиці.

Утім позавчорашній день видався піком антинатовської істерії. Близько двохсот прихильників Компартії та «вітренківців», гарно зорганізовані, намагалися прорвати міліцейські кордони на Банковій і проникнути до секретаріату Президента, де саме проходили переговори на найвищому рівні за участі Яапа де Хоопа Схеффера. Правоохоронці поводилися вкрай стримано, хоч скидалося на те, що «ліві» намагаються спровокувати свій варіант «9 березня». Літні люди штрикали міліціонерів древками червоних прапорів, нагадуючи в такий спосіб, що «це колір крові наших дідів, які загинули в боротьбі за торжество комунізму». Кілька молодиків спробували прорватися через «живу загорожу». Двох із них затримали, посадили в чорні «беркутовські» автобуси, а за кілька хвилин відпустили.

Після невдалої спроби показатися перед Схеффером антинатовці поволі почали розходитися. Їм на зміну від лаври рушила колона парафіян Московського патріархату і комуністів. Під червоними знаменами попи обіймалися з комуністами, вже, очевидно, забувши, хто руйнував храми якихось 30—40 років тому.

Це дійство створило видимість «соціального зрізу» — тобто завдяки відеокадрам і українцям, і заїжджим натовцям могло здатися, ніби «всім миром» держава постала проти вступу в НАТО. Пікети за Альянс, влаштовані молодіжним крилом «Нашої України», не виглядали настільки масово й атракційно. Відтак Схеффер визнав, що «Альянс і влада України повинні ще багато зробити для інформування громадян про НАТО». Водночас «різновекторні» маніфестації справили хороше враження на Генсека, адже багатоманіття — це демократія, визнав він.

Насправді нашій державі не так і близько до НАТО, як хотілося би проєвропейськи налаштованим громадянам. Віктор Ющенко заявив, що вірить у те, що в грудні Україна приєднається до Плану дій щодо членства в НАТО, і ще раз наголосив: наразі йдеться лише про ПДЧ, а не про реальний вступ до Альянсу.

Утім у самому Брюсселі таку перспективу розглядають у кращому разі у пропорції 50 на 50. Аби продемонструвати євроатлантичній спільноті, що Україна рухається «куди треба», Президент закликав усі гілки влади, зокрема й парламент, показати політичну єдність у цьому питанні.

ПОЗИЦІЇ Й ЖАРТИ

Юлія Тимошенко підтвердила цю тезу, подарувавши Схефферу «гроссбух» «Стратегія економічного і соціального розвитку України», затверджений ще за урядування Віктора Януковича. «Тут якраз на 24–й сторінці Віктор Федорович відзначив, що у 2008 році він бачить вступ України в НАТО», — влучно прокоментувала Прем’єрка.

Чомусь саме після такого презента Генсек НАТО заявив, що вирішив вчити українську мову. Слово «проффесора», видно, подіяло...