Три дні клечання

Клечання (прибирання оселі зеленню) у традиційному світогляді українців — це символ водночас і життя, і зв’язку з предками. На межі весни і літа мимоволі радієш від буяння зелені й квітів. Ось ту зелень, передусім любисток, м’яту і татарське зілля, люди несуть святити до церкви. Адже з прийняттям християнства свято літа набуло нового значення — зелений колір листя й пагонів став символом невмирущого життя. Як щороку оновлюється зелень, так і християнська душа оновлюється Святим Духом. Гілки липи, клена, в’яза вносять до оселі й прибирають її по–святковому. Зеленими гілками прикрашають ікони і портрети родичів. Підлогу встеляють травою.

Християнська Трійця відзначається завжди в неділю, на п’ятдесятий день після Воскресіння. Цього дня, за Євангелієм, сталося зішестя Святого Духа на апостолів, коли Христос дав учням вістку нести Його вчення усім народам. Сповідники Старого Заповіту 50–го дня після Пасхи — Виходу з Єгипту — відзначають надання Божого Закону на горі Синай. За стародавнім звичаєм, юдеї вкривали підлогу храму запашною травою, а оселі замаювали зеленню і квітами.

Тиждень перед Трійцею в українців називається «зеленим», «клечальним» або «русальним», три останні дні цього тижня і три перші дні троїцького тижня називаються Зеленими святами. За стародавніми переказами, саме о цій порі, коли цвіте жито, душі померлих линуть із гір, лісів і водних джерел до людських домівок. У традиційному світогляді ті, хто помер не своєю смертю або нехрещеним, ставали русалками. В Україні довго зберігався звичай серед жінок — у Русалчин тиждень розвішувати по деревах полотно, щоб русалки брали його собі на сорочки. На вікнах розкладали гарячий хліб. Вважалося, що його парою русалки наситяться. У Троїцький вівторок русалок урочисто, з піснями проводжають із людського світу у світ потойбіччя, «до бору».

У суботу перед Трійцею на родинній поминальній вечері поминають усіх, над чиїми могилами не було здійснено відповідного християнського обряду: самогубців, утоплених, зниклих безвісти, загиблих у час Голодомору. Особливо згадуємо в ці дні героїв, які полягли на полі бою, захищаючи рідний край і поховані в братських могилах. На Зелені свята є звичай упорядковувати могили січових стрільців, воїнів Української Повстанської армії і всіх, хто боровся за волю України.

Хату кроплять свяченою водою, розвішують святкові рушники, стіл накривають білою скатертиною і кладуть на нього хліб–сіль. Надвечір під іконами запалюють лампадку, на вікні ставлять поминальну свічку в горнятку з зерном. На обрядову вечерю господині готують сім страв: ячмінну кашу–коливо з узваром, медом і ягодами (під час вечері споживають першою), капусняк, печеню, холодець, запечену з яйцями локшину, вареники, пиріжки з сиром. Перед вечерею проказують молитву за померлих. Під час трапези спиртне не вживають.