Назад, у 1995-й

      В інтерв’ю прес-службі Української народної партії депутат із фракції «Наша Україна» Євген Жовтяк співставив документальний намір Президента Кучми боротися з оргзлочинністю та корупцією 1995 року з його нинішніми заявами з цього ж приводу. Якщо слова, висновки й «наїзди» — ті самі, то чим займався гарант усі ці дев'ять років? Чи не лежить саме на Кучмі вина за те, що віз злодіянь — і нині там, у його власному обійсті? Зрештою, якщо оцінювати ці заяви Леоніда Даниловича як можливий початок виборчої кампанії, то чи не заїло платівку в його політтехнологів? Тим часом розплачується за справді злочинну бездіяльність народ України...

      — Рівно дев’ять років тому — 10 лютого 1995 року — Президент Леонід Кучма підписав багатосторінкове розпорядження «Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією і організованою злочинністю», — констатує Євген Жовтяк. — Коли з цього документа струшується архівна пилюка, складається враження, що час зупинився, особливо якщо порівняти його положення з виступом Кучми 29 січня 2004 року на всеукраїнській нараді з проблем посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією та захисту прав людини. Змінилися хіба що прізвища.

      Дев’ять років тому Президент України пунктом 2 свого розпорядження суворо попереджав «керівників міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади про персональну відповідальність за наведення належного порядку в діяльності підприємств, установ та організацій, насамперед щодо збереження та захисту від розкрадань матеріальних цінностей, зміцнення виконавської дисципліни та недопущення втягнення державних службовців у протиправну діяльність». А 29 січня цього року Леонід Кучма не менш суворо звернувся до всіх керівників міністерств, відомств, голів адміністрацій з вимогою навести порядок «перш за все у підлеглих вам колективах». Він нагадав: «За вашою ініціативою до правоохоронних органів ні минулого року, ні раніше практично не надходило ніякої інформації про факти корупції і зловживань службовим становищем у ваших власних структурах». Що змінилося за ці дев’ять років? Хіба що те, що за керівництва Кучми Україна ще нижче сповзла ганебними східцями у рейтингу найкорумпованіших країн світу (станом на 2003 рік офіційний Київ у цьому списку перебуває на 106-му місці, опинившись позаду Молдови, Мозамбіку та Росії). Хто з високопоставлених корупціонерів сів за цей час на лаву підсудних? Вочевидь, господар Банкової керується принципом іспанського диктатора Франко — «Друзям — усе. Ворогам — закон».

      Дев’ять років тому Кучма вбачав розсадник економічної злочинності в енергетичній галузі і вимагав «з метою своєчасного викриття зловживань, крадіжок енергоносіїв, корупції, хабарництва та інших злочинів у сфері енергозабезпечення виявити недоліки в організації відомчого контролю за станом справ на об'єктах трубопровідного і залізничного транспорту, нафтопереробної промисловості, зовнішньоекономічної діяльності державних і комерційних структур, які здійснюють операції з енергоресурсами». Недоліків, напевне, виявлено не було, адже дев’ять років потому Президент продовжує говорити про те, що «економічна злочинність найбільше вразила енергетику — на неї припадає кожен десятий злочин у сфері економіки». За словами Кучми-2004, які так перегукуються з грізним тоном Кучми-1995, підвищилася криміногенність у вугільній галузі, що зумовлено значним бюджетним фінансуванням та комерціалізацією збуту продукції. Під підозрою також газова галузь та нафтопереробка. То ж чого саме забракло Президентові, щоб за десять років свого безперешкодного владарювання навести порядок в енергетичній галузі? Брак політичної волі? Чи, серед іншого, розуміння того, що лише непрозора, заплутана, просякнута криміногенністю енергетична сфера буде надійним постачальником необлікованих коштів на президентські кампанії Кучми?..