Купуйте, зроблено «на зоні»

У виправних колоніях країни у праці задіяно близько 30% засуджених. І це при тому, що за останні кілька років кількість засуджених в Україні зменшилася приблизно на 25% (нині в СІЗО та «на зоні» перебуває 149 тисяч осіб). Щоправда, ці дані загальні, адже в кожній установі свій відсоток працюючих щодо тих, для кого праця — це не «по понятіях». До того ж не можуть бути охоплені працею арештанти СІЗО — в них інші турботи — перебіг слідства та вирок суду. За словами голови Держдепартаменту з питань виконання покарань Василя Кощинця, в кримінально–виконавчій системі «є установи різних напрямів», десь працює лише 20% засуджених, а десь — навіть 70%. Остання цифра є реальністю для Черкаської виправної колонії №62, яка є зразковою в плані виробництва, у чому нещодавно мав змогу переконатися журналіст «УМ».

Позитивні герої

Судіть самі: установа №62, в якій утримується майже півтори тисячі засуджених, має три виробничі цехи, 18 відділень і випускає аж 124 види продукції! А це — і залізобетонні вироби, черепиця, деревообробка, спецодяг і навіть матраци! До того ж неабияка, як для «колючки», рентабельність — сім відсотків. За словами начальника колонії Василя Колодчина, середня зарплатня по установі сягає чотирьохсот гривень. Щоправда, близько половини суми у працюючого вираховують на харчування та на сплату комунальних послуг (6,70 грн. на день). Натомість і тут є певна соціальна несправедливість: засуджених, які не працюють, утримують за рахунок держави. Тому середня зарплата на кожного по установі (і робітника, і ледачого «урку») складає 161 гривню.

Заступник начальника колонії з виробництва Віктор Федейко каже, що зарплатня тут цілком пристойна, а на запитання преси — чи, бува, не змушують засуджених працювати? — пропонує експеримент. «Та хіба можна кілька сотень чоловік примусити? От посудіть, що краще: сидіти на локальній дільниці чи кудись виходити? Поекспериментуйте вдома: не виходьте нікуди з квартири тиждень і вам усе стане зрозуміло».

До речі, в установі уважно слідкують за попитом: є замовлення на якусь нову продукцію, значить, будемо виробляти саме її. «На складі» вже ніхто не працює — собі ж дорожче. Показовим тут є новенький цех із виробництва ватину, який відкрили три місяці тому. Сорок засуджених у респіраторах на спеціальному обладнанні подрібнюють тканини до нитки, а потім виробляють ватин, який є чудовим наповнювачем для матраців, фуфайок та м’яких меблів. До речі, матраци з цієї «зони» залюбки купують підприємці для баз відпочинку, особливо багато їх іде на Закарпаття.

Засуджений Денис Пташин­ський, який у цьому цеху є розпорядником робіт, каже, що в середньому на ватині можна заробити близько трьохсот гривень. Він уже «відсидів» дев’ять років за вбивство, попереду — ще п’ять. Як і всі кияни, Пташинський сподівається на умовно–дострокове звільнення. «Я тут позитивний герой, думаю, що по УДО пройду», — каже засуджений.

«На зоні» конкурс до ПТУ

Оволодіти спеціальністю за «колючкою» дає можливість ПТУ, відкрите чотири роки тому. За словами директора ПТУ Джаміля Азізова, щороку тут випускають дев’яносто чоловік. А це — токарі, слюсарі, електрогазозварювальники, теслі, швачки. У перспективі готуватимуть і за такими спеціальностями, як електрик та оператор комп’ютерного набору. Тим більше що сучасний комп’ютерний клас установі №62 подарувала Черкаська облдержадміністрація.

«Губернатор» Олександр Черевко каже, що допомога виправним установам області не забариться і надалі, в межах спеціальної програми. І додає, що потрібно ще активніше запроваджувати виробництво за гратами, залучати до співпраці з таким виробником більше комерційних структур. А от начальник обласного управління Держдепартаменту Сергій Мирончик пишається тим, що у Черкасах електрогазозварювальників навчають лише в ПТУ виправної установи №62.

Цікаво, що викладачі ПТУ розповідають про неабиякий конкурс до їхнього ПТУ, будь–який інститут міг би позаздрити. Бажаючих на дев’яносто місць значно більше. За їхніми словами, відсіюють просто: «Питаємо: скільки тобі ще «сидіти»? Десять років. Зрозуміло, приходь до ПТУ наступного року».

Публіка тут, звісно, не янгольська: 383 особи «сидить» за крадіжки, 298 — за вбивство, 229 — за розбій, 139 — за наркотики. Але якщо переважна більшість із них узялася за навчання і працю, надія є…

ДОВІДКА «УМ»

Станом на 1 червня 2008 року кримінально–виконавча система налічує 183 установи, у яких утримується 149 тисяч осіб. Із них у 32 слідчих ізоляторах — 33 664 особи, а у 138 виправних колоніях — 113 189 осіб, у десяти виховних колоніях («малолітки») — 1 802 особи. Інші перебувають у лікувально–трудових профілакторіях, виправних центрах тощо.

Найнебезпечніший кримінальний контингент «колючки»:

півтори тисячі засуджених до довічного позбавлення волі;

майже 19,7 тисячі вбивць (кожен другий — при обтяжуючих обставинах);

29,6 тисячі засуджених за розбій, пограбування, вимагання;

528 — за бандитизм, 25 осіб — за захоплення заручників;

12,3 тисячі осіб засуджено за умисне тяжке тілесне ушкодження;

2,7 тисячі — за зґвалтування.

Крім цього, «сидить» 103 лідери організованих злочинних угруповань, а 14,2 тисячі осіб засуджені на строк більше десяти років.