Гойя–2

У двох виставкових залах Музею східного і західного мистецтв у четвер презентували виставку Франсіско Гойї. В експозицію ввійшли дві серії — «Капріччос» (східна зала) і «Лихоліття війни» (західна). Їх було придбано навесні 1941 року в радянського портретиста, професора і на короткий час ректора Художнього інституту Михайла Шаронова. У 1946 році, зважаючи на соціальну критику, було презентовано лише частину робіт із нагоди 100–річчя художника. Гравюри були заховані у фонді музею до наступної виставки у 1997 році. Тоді теж виставляли не всі гравюри. І лише в 2006 році, коли було відкрито зали східного мистецтва, почали планувати цілу виставку гравюр Гойї. «Ми не хотіли знову різати. Гойя за життя пронумерував гравюри. Це як сторінки роману. Роботи треба дивитися всі разом. Ми хотіли, щоб це було два окремі зали, щоб люди мали можливість зробити перерву між ознайомленням двох серій і подумати про побачене», — каже «УМ» упорядник виставки Олена Шостак. До цієї події музей готувався два роки. Олена Дмитрівна за той час написала невелику книгу про життя Гойї і тогочасну Іспанію. Її можна придбати у музеї.

Відому серію гравюр «Капріччос» (1797—1798) Гойя написав незадовго до свого п’ятдесятиріччя, коли практично повністю втратив слух. Туди входить 80 робіт із підписами самого автора. Частина циклу містить зображення сцен, у яких дами віддаються любощам. Вони прокоментовані по–іспанськи: «Навіть так йому її не розгледіти», «Її вкрали!», «Сон розуму народжує чудовиськ».

За життя Гойї було створено 30 відбитків серії «Капріччос». Іспанець не користувався особливим попитом. Продав лише 27, а 3 — подарував королю.

Друга серія офортів — «Лихоліття війни», створена у 1810—1815 роках на 80 аркушах. У них Гойя відгукнувся на поразку іспанців у війні з Наполеоном. «Я це бачив», — підписує багато своїх гравюр художник, на яких зображено чоловіка, котрого нудить від вигляду купи вбитих солдатів. Із «Лихоліття війни» було зроблено один відбиток, який Гойя подарував своєму другу та емігрував з Іспанії, де залишилися дощечки з гравюрами. Їх тиражували до 1937 року, доки відбитки не знищилися.

На гравюрах, які зберігаються у музеї Ханенків, зазначено, що альбом вийшов 1903 року. Коли іспанці привозили в Національний художній музей гравюри Гойї, це була остання копія 1937 року. «Цінне за кордон не вивозять», — каже Олена Шостак. За її словами, гравюри Гойї у художника Шаронова були від дореволюційних часів. Невідомо, за яку суму він їх тоді продав музею. Нащадків у нього не було, в акті, який складався при купівлі, теж про гроші не йдеться. Та від цього цінність гравюр не зменшується.

Виставка триватиме до 31 червня.