Провінція — Тарасівка?
Колона у складі чотирьох автобусів вирушила вранці 29 травня в напрямку Білої Церкви. Першим пунктом зупинки було село Тарасівка. Ось тут усе і почалося. Нашу «делегацію» зустріли на найвищому рівні. Хліб, сіль, дівчата у вишиванках — і все таке. А головне, показали свою гордість — нещодавно збудовану лікарню. Медична амбулаторія сімейного типу (МАСТ) і справді виглядає досить сучасно, як для провінції. Сільський голова Тарасівки Володимир Фірзун похвалився короткими строками будівництва й порівняно дешевим проектом.
«Від моменту прийняття рішення про будівництво до здачі об’єкта в експлуатацію будівельниками минуло всього півтора року. Скільки коштує? Десь близько 700 у. о. за квадратний метр. Загалом площа будівлі становить близько (без першого поверху. — Авт.) 500 квадратних метрів. От і рахуйте».
Ми порахували. Вийшло: вартість 9–поверхівки за тодішнім (початок весни) курсом у. о. — 1 млн. 750 тис. грн. Нічого не відбулося б без сприяння керівництва обласної державної адміністрації. В амбулаторії також оновлено все медичне обладнання. Новобудова й справді виглядає як сільське «диво».
Духовне насичення
Наступним населеним пунктом, де відбувалося виїзне засідання, стало село Пархомівка (Володарський район). Тут чиновників повели отримувати благословення священика, попередньо провівши пізнавальну екскурсію. Свято–Покровська церква має цікаву історію. Побудована за сприяння похованого тут російського комерсанта, що був таємним радником у владі Російської імперії, Віктора Голубєва в 1904 році. Храм надзвичайно красивий, має свої раритети — дві мозаїчні фрески роботи славетного Миколи Реріха. Матимете можливість — відвідайте.
У планах відвідин була також церква у селі Тарган (нам не вдалося з’ясувати у тутешніх селян походження назви, але з комахою вона ніяк не пов’язана, швидше за все — ім’я на тюркський лад). Але, за браком часу, увагою був «удостоєний» лише пам’ятник жертвам Голодомору. У числі інших районів Київської області Володарський найбільше постраждав у 33–му.
Хоча була сонячна, ясна погода й настрій був відповідним, стало моторошно від історій, що розповіли нам місцеві бабусі. Моторошно від усвідомлення, які страждання пережили наші батьки й діди. Подібних розповідей дуже багато. А чуєш уперше — серце завмирає. Було над чим замислитись.
Назад до «офіціозу»
Ось у такому задумливому настрої прибули в стародавнє місто Сквира. Нас тут цікавила Центральна районна лікарня (ЦРЛ). У Сквирі до колегії доєдналася пані «губернатор» — Віра Ульянченко. Привітна усмішка та кілька теплих, привітних слів від Віри Іванівни «повернули до життя» дещо втомлених учасників робочого «променаду».
Біля лікарні делегацію зустрів чи не весь колектив ЦРЛ. Володимир Ковальчук, головний лікар, відразу ж похвалився здобутками. Йшлося про нове обладнання та про поєднання, заради оптимізації й економії, відділень. «Було важко. Комісія місцевої ради прискіпувалась до кожної деталі. Та ми довели: якість медичної допомоги аж ніяк не залежить від кількості ліжок. Уявіть, у деяких відділеннях медсестра протягом чергування робить лише чотири маніпуляції. Тож маємо працювати над ефективністю лікарської допомоги. В ЦРЛ уже роблять кроки до оптимізації — поєднано відділення травматології з хірургічним відділенням», — розповів лікар.
Потім учасникам виїзного засідання показали результати трансформації медичного закладу — нове обладнання й щойно відремонтовані приміщення. Цифровий флюорограф (знімок виводиться на екран комп’ютера) відразу вподобали кілька чиновників. Коли районні обранці почули про мінімальний рівень випромінювання апарата, відразу кинулися «фотографуватися». Потім довго й уважно вислуховували поради лікаря й роздивлялися знімки.
Урешті–решт автобуси з фізично виснаженими численними подіями посадовцями прибули на місце «збору». В конференц–залі одного з туристичних об’єктів на березі мальовничої річки Рось було проведено нетривале (через абсолютну солідарність думок) засідання. Після його закінчення Віра Ульянченко підбила підсумки.
«Усе, що ви (журналісти. — Авт.) сьогодні побачили, стосується теми оптимізації соціальної сфери. Тобто укрупнення, зведення, якщо хочете, соціальних закладів. У Київській області діє величезна кількість шкіл, будинків культури та медичних закладів, що пустують. Ми плануємо зводити їх докупи. Залежно від наявності, скажімо так, користувачів будемо вирішувати, де і як відкривати (закривати) той чи інший заклад. Усе лише за згодою місцевих громад. Потрібно підготувати громадську думку — людям має бути зрозумілою необхідність подібних реформ».