Блюз — це смуток

Легендарний американський гітарист та співак, один із піонерів американського блюзу та рок–н–ролу Бо Діддлі помер позавчора у віці 79 років. Він залишив цей світ у власному будинку на Флориді в оточенні численної родини, загалом 35 осіб. Бо Діддлі хворів на діабет, минулого року переніс інсульт, після чого втратив мову, а через три місяці, у серпні–2007, під час концертного виступу в нього стався ще й інфаркт.

Справжнє ім’я та прізвище чорношкірої легенди американської музики — Отна Еллас Бейтс. Його фірмовими ознаками були чорний капелюх та темні окуляри, в яких Діддлі незмінно з’являвся на сцені, та ще гітара незвичної прямокутної форми.

Він уперше посмакував славу 1955 року завдяки пісні Bo Diddley. Впродовж 50–річної кар’єри музикант видав десятки платівок, отримав кілька нагород «Греммі». Його пісні, як то Who Do You Love, Bo Diddley, Before You Accuse Me, Mona, I’m a Man i Pretty Thing стали класикою рок–н–ролу. Але найбільша заслуга Бо Діддлі — в тому, що він разом із двома іншими легендарними негритянськими виконавцями рок–н–ролу Чаком Беррі та Литтл Ричардом популяризував «чорну» музику серед білої публіки, зробив її невід’ємною частиною американської музичної культури. Його енергійний та жорсткий стиль гри на гітарі перейняли багато сучасних рок–зірок, зокрема Брюс Спрингстін та музиканти групи U2.