Дмитро Ваврів. (Фото автора.)
«Знайшовши в неозорому просторі, скажімо, літак, — часто жартують розробники радіолокаторів, — наші прилади можуть «дізнатися» про нього все, окрім хіба що прізвища пілота». З їх допомогою можна «заглянути» у глибини рідної Землі й віддаленого космосу, вивчати структуру поверхні планет, прогнозувати погоду, здійснювати навігацію літаків, морських та космічних суден. Потреба України у цій надскладній електронній техніці вимірюється сотнями одиниць, але єдиний її вітчизняний виробник, Харківський радіоастрономічний інститут НАНУ, за 20 останніх років не отримав від рідної держави жодного замовлення. Водночас іноземні компанії стоять тут у черзі.
Точність, з якою працюють сучасні харківські радіолокатори, найкраще характеризує такий неймовірний факт. Вони, наприклад, можуть «розгледіти» одиноку краплю дощу діаметром в одну десяту міліметра на віддалі десяти кілометрів. Ідеться про потенціал сучасних метеорологічних приладів, які тепер, в умовах глобального потепління, прагне мати на озброєнні кожна високорозвинена країна. «Причини зміни клімату все ще залишаються незрозумілими, — каже завідуючий відділом мікрохвильових СВЧ систем Харківського радіоастрономічного інституту Дмитро Ваврів. — Зрозуміло лише те, що хмаристий шар навколо нашої планети в будь–якому випадку впливає на земні процеси. Тому єдиним способом захисту від наслідків глобального потепління, у разі якщо вони стануть катастрофічними, може бути модифікація цього шару з тим, щоб змінити ступінь випромінювання тепла з поверхні Землі. Саме тому виникла потреба мати такі прилади, які б детально на великих відстанях вивчали властивості усіх видів хмар».
Такі інструменти харківські вчені вже створили, застосувавши на практиці більш високі частоти і надсучасні системи оброблення даних. Ідеться про підрахунок концентрації часток у кожному елементі об’єму атмосфери, до того ж у реальному часі. Це дозволяє надавати метеорологам найбільш повний обсяг інформації про погоду, а також отримувати детальну характеристику процесів у земній атмосфері . В умовах глобального потепління, коли природа стає все більш мінливою і непередбачуваною, такі спостереження дозволять рятувальним службам завчасно підготуватися до зустрічі з тим чи іншим стихійним лихом. Саме тому країни, які серйозно опікуються безпекою своїх громадян, наразі активно закуповують подібну техніку. Німеччина, скажімо, уже встигла придбати у харків’ян кілька метереолокаторів, що включені до європейської мережі спостереження і проводять вимір характеристик хмар та опадів. Отримали аналогічне замовлення харків’яни також від Італії та Ірландії. Україна, до речі, сьогодні не має жодного пристойного «погодного» приладу. Про нові зразки говорити навіть не доводиться.
Найпоширенішою причиною аварій вертольотів фахівці називають зіткнення цих літальних апаратів з мережею ліній електропередач. А все через те, що вони не оснащені інструментами, які можуть виявляти ці об’єкти на відстані, попереджаючи пілота про небезпеку. Кілька років тому на замовлення однієї австрійської компанії харківські вчені розробили і виготовили радіолокатор, здатний успішно вирішити цю актуальну проблему. Згаданий прилад дуже компактний, підійде навіть малогабаритним літальним апаратам і має ще кілька корисних функцій. Тобто допомагає пілоту успішно посадити машину і визначити погодні умови в напрямку польоту. Ці інструменти користуються зараз дуже великим попитом на міжнародному ринку, але налагодити їх серійне виробництво в Україні поки що не вдається.
Не прижилися в наших умовах і нові локатори пошуку та супроводу, що дозволяють на великій відстані виявляти об’єкти розміром всього лише в один метр, навіть якщо ті рухаються з шаленою швидкістю. А також компактні прилади (їх розміщують на «брюхові» літаків та космічних кораблів), які спроможні за будь–якої погоди в реальному часі отримувати зображення земної поверхні з дуже високою точністю. Секунда об’єму інформації, яку при цьому доводиться обробляти, рівнозначна тій, що міститься у ста томах художніх видань. Такі радіолокатори використовують також дорожні служби, оскільки можуть на великій відстані виявити автомобіль і навіть точно визначити, з якою швидкістю той рухається. Тобто, аби спіймати порушника Правил дорожнього руху на гарячому, інспекторам тепер не обов’язково пильнувати на вулиці кожен кілометр траси. Такі прилади у Харкова для своїх провінцій уже закупив Китай.
Як каже Дмитро Ваврів, радіолокатори пошуку та супроводу потрібні кожному аеропорту. В Україні безпеку польотів сьогодні забезпечує застаріла як у технічному, так і моральному сенсі техніка. Потреба мати вертолітні прилади ще більша, оскільки їх можна розміщувати також і на літаках. Налагодження серійного виробництва таких інструментів, за словами фахівців, може повернути з небуття підприємства вітчизняної електронної промисловості. Адже сьогодні низькочастотну апаратуру для локаторів в Україні випускають лише кілька невеликих груп, що дивом уціліли після розпаду Союзу. А всю високочастотну апаратуру повністю закуповують за кордоном. І це тоді, коли тільки в Харкові без роботи простоюють цехи таких відомих підприємств, як «Хартрон», «Комунар», завод імені Шевченка. Кожному з них під силу таке завдання. Через те, що вони завмерли в очікуванні кращого майбутнього, науковці створюють свої прилади за методами натурального господарства. Тобто самі розробляють проекти, виточують деталі і складають готову продукцію. І все було б добре, якби не втрачені можливості через занизький обсяг виробництва. За таких умов харків’яни можуть виготовити лише два–три радіолокатора на рік, які, до речі, коштують від 100 до 500 тисяч доларів. Але проблема незароблених державою грошей, схоже, вітчизняних управлінців не турбує взагалі. Так само, як і розвиток високотехнологічного виробництва.
Добре організований науковий процес завжди дозволяє вченим заробляти непогані гроші. Але, схоже, тільки не в Україні. «Ті перешкоди, які існують у нас для заняття високотехнологічною діяльністю, не зустрічаються в жодній державі світу, — каже Дмитро Ваврів. — Ми працюємо з десятками країн, і про те, що доводиться переживати вдома, навіть думати страшно». Скажімо, у Німеччині можна розмитнити товар протягом одного дня. У нас же ця процедура не лише дуже дорога, а ще й «безрозмірна». За словами вченого, аби отримати дозвіл на ввіз своїх радіолокаторів для профілактичного обслуговування, доводиться чекати по кілька місяців. Непросто свою продукцію і вивезти за кордон, якщо її вартість перевищує 6 тисяч гривень. Тоді вона автоматично отримує статус небезпечного експорту, мусить пройти додаткове лабораторне дослідження, яке може тривати невідомо скільки часу.
Ці та багато інших вітчизняних бар’єрів, обговорювати які науковці можуть годинами, неабияк підривають авторитет української науки на міжнародному ринку. Але, попри все, інститут отримав замовлення на чотири роки наперед. І це тоді, коли радіолокатори випускає сьогодні не одна компанія зі світовим брендом. Секрет успіху харків’ян пов’язаний з усе тим же натуральним господарством. Аби розробити новий прилад і налагодити його серійне виробництво, сьогодні треба вкласти чималі кошти. Великим фірмам це не вигідно, бо вони від початку націлені на швидкий і якомога більший прибуток. Харків’яни ж сильні тим, що можуть дозволити собі випуск високотехнологічної продукції у невеликій кількості, тому активно займаються науковим пошуком новітніх зразків техніки.
І все ж за кордоном українців, які випускають «розумні» прилади, особливо ніхто не чекає. Більше того, існують офіційні державні приписи, які вводять жорсткі обмеження на її імпорт. Це пояснюється модним на Заході гаслом про боротьбу з тероризмом. Хоча сама боротьба, звісно ж, включає в себе і елемент захисту інтересів власних товаровиробників шляхом перекриття кисню зарубіжним конкурентам. «Західним державам не вигідно, аби високі технології розвивалися в інших країнах, — каже Дмитро Ваврів. — У Європейському космічному агентстві існує пункт, який так і прописаний: жодних офіційних контрактів з Україною не укладати».
Чи допоможе науковцям–прикладникам вступ України до СОТ, наразі сказати важко. У межах цієї структури держави мусять ретельно пильнувати власні інтереси, чим ніколи не відзначалися наші управлінці. Водночас деякі перспективи, як свідчить практика, можуть відкритися після вступу держави до НАТО. Принаймні поляки, які ніколи не вели перед з випуску сучасних радіолокаторів, не так давно отримали достатньо велику кількість замовлень на ці та інші прилади. Кошти, відповідно, теж. Хоча, за великим рахунком, відродити вітчизняну електронну промисловість, на думку вчених, вдасться лише після того, як Україна сама стане активним замовником такої продукції. Ті ж радіолокатори, скажімо, вкрай необхідні вітчизняній армії, авіації, метереологічній службі. Особливо велику надію на розвиток галузі науковці пов’язують із потребами військових частин. Якщо такі системи стоятимуть на озброєнні, кажуть вони, то замовники купуватимуть прилади та комплектуючі до них у великій кількості. Лише таким шляхом можна повернути вітчизняну радіоелектроніку з небуття.
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
