...І лапті сплете

03.06.2008
...І лапті сплете

Перші солом’яні плетінки маленькій Світлані Пісковій показала бабуся. Працювати з соломою було легко і цікаво, тож незабаром дівчинка плела не гірше старенької. Але про майбутню професію ремісниці тоді не йшлося, і Світлана почала працювати в місцевому Будинку культури за іншим фахом. Проте сонячна солома просто таки переслідувала жінку — її просили зробити ту чи іншу прикрасу, показували нові види плетіння.

З часом майстриня зрозуміла: солома — це її життя . Почала їздити на зустрічі і семінари ремісників, вчитися. Сьогодні Світлана використовує більшість поширених в Україні видів плетінок, плете оригінальні вироби, дечого вже може навчити сама. Її роботи є в усіх куточках України, в багатьох країнах світу.

Світлана дуже полюбляє рідне село — Нову Прагу, що на Кіровоградщині. Може, саме звідси у неї уміння бачити і відтворювати елементи природи. Троянди, маки, лілеї, гвоздики в її солом’яних віночках виглядають так, ніби їх створила сама природа.

 

Сердечко для закоханих

Жінка вважає солому надзвичайно енергетичним матеріалом, створеним самим сонцем. Тому з поганим настроєм ніколи за роботу не сідає, чекає натхнення. Солом’яні шедеври з’являються на світ у різні періоди року і доби. Майстриня стверджує, що усі елементи її робіт, навіть найдрібніші квіточки, зроблені з позитивними емоціями. Адже коли є натхнення, солом’яні вироби виникають як за помахом чарівної палички — легко і непомітно.

У майстрині є так звані виставкові роботи — найкращі, які не продаються. Однакові речі робити просто неможливо, кожна неповторна. Ідеї доводиться підглядати скрізь — у квітнику, на подвір’ї і навіть на столі у вчительському кабінеті. Саме там Світлана побачила свій перший корабель. Побачила і подумала: з дерева роблять, а солома ж не гірше... Вітрильник вийшов на славу!

Традиційні та нетрадиційні методики і види плетіння в роботах Світлани Піскової тісно переплелися. З її рук виходять жіночі сумочки, дитячі іграшки, дзвіночки, прикраси, грецькі амфори, віночки і безліч інших незвичайних виробів.

На кожну роботу припадає від кількох годин до кількох днів і навіть тижнів копіткої праці. Величезного слона–кошика довелося робити кілька тижнів, а на жовте сердечко для закоханих пішло дві години.

Купи слона!

Часто доводиться поспішати — адже запрошень на виставки, фестивалі, ярмарки, симпозіуми і конференції у майстрині безліч. Світлана підрахувала, що буває на 16 таких заходах на рік. На більше не вистачає ні часу, ні сил — щоразу потрібно наготувати з сотню солом’яних виробів. Та щоб далі вчитися, треба спілкуватися і дивитися на роботи інших. «Краще раз побачити плетінку, ніж 10 разів про неї прочитати», — впевнена жінка.

«Якщо чесно, то грошей, отриманих з продажу робіт, вистачає переважно на дорогу і перебування на цих самих фестивалях. До хати везу небагато», — розповідає Світлана Піскова. Вартість робіт порівняно невелика. Жіноча сумочка з соломи коштує від 150 до 200 гривень, солом’яний янгол — 5 гривень, капелюх — 70 гривень, а величезні солом’яні декоративні вироби, як той же слон, — до 1500 гривень.

На щастя, рідні підтримують захоплення жінки солом’яним ремеслом і допомагають, хто як може. Саме на плечі чоловіка лягає важка підготовча робота — збір соломи, її сортування, розмочування, нарізка.

Свої знання з плетіння соломою майстриня передає дітлахам рідної Нової Праги. У неї в гуртку — в Центрі дитячої творчості — працювало, мабуть, більшість маленьких односельчан. Але коли одним солома дається важко, то у інших до неї є талант і їхні вироби вражають уяву. Цікаво, що коли раніше Світлана потрібну для гуртка кількість дітей набирала з проблемами, то сьогодні за нею ходять як батьки, так і діти: «Навчіть нас, будь ласка!»

  • Голодомори й лихоліття «мами за законом»

    Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>

  • Ноги замість мотора

    30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>

  • За ним сумує місто...

    Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>

  • «Я давно вже став українським націоналістом»

    Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>

  • Не в грошах щастя

    Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>

  • «Ми такі люди — співати вміємо, а балакати не дуже!»

    Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>