Прощайте, Ів. Спасибі від усіх жінок

Ремесло створення одягу професіоналізується з кожним днем — 19–річні гнучкі хлопчики і вперті дівчатка–снобки наперебій пропонують на світових подіумах то мінімалізм, то пістряве етно, і що прикметно, однаково успішно продають і те, й інше. Але в акваріумі марнославства втрату титана помітять усі — учора в своєму паризькому будинку вночі помер Ів Сен–Лоран, останній великий кутюр’є золотого століття моди, який уперше влаштував дефіле під музику (до цього моделі ходили під цокіт власних підборів), вперше одягнув жінок у брючні костюми, вперше сказав: ах, яка сексуальна жінка в смокінгу, вперше очолив великий Дім моди — самого Крістіана Діора — в 21 рік. Загалом Ів Сен–Лоран віддав моді понад 40 років життя.

Голова оргкомітету UFW Ірина Данилевська сказала «УМ»: «Це дуже велика втрата, бо навіть попри те, що 6 років тому він відійшов від моди, ім’я Ів Сен–Лорана було і залишалось символом новаторства в моді. Для багатьох дизайнерів знати, що він десь є, що він живий, було дуже важливо. Останнім часом світова мода пережила багато втрат — Ферре, Елізабет Блоу, тепер Ів Сен–Лоран, і це перший дзвіночок про те, що в моді зараз дуже мало авторитетів. І хоча це процес природний, але від того не менш сумний». У гардеробі Ірини Данилевської є жіночий смокінг від YSL — та річ, яка є візитівкою його бренду. Причому це смокінг того часу, коли сам кутюр’є працював над своїми колекціями, до приходу Тома Форда. «Я дуже люблю цю річ, — каже Ірина. — А після смерті маестро він став ще більш дорогим і символічним».

Шлях французького аристократа, народженого в Алжирі, до піку моди був закономірним, але з тими символічними випадковостями, які й стають віхами. Коли Іву Анрі Дона Матьє Сен–Лорану виповнилося 17 років, він із матір’ю переїхав у Париж, з вагомим портфоліо і бажанням вчитися моді. Вступив у Chambre Syndicale de la Haute Couture school, через два роки на конкурсі молодих дизайнерів поділив першу премію за вечірню сукню з молодим Карлом Лагерфельдом. З того часу вони й суперничали між собою. Завдяки рекомендаціям редактора французького Vogue Мішеля де Брюнхофа Ів Сен–Лоран отримав можливість попрацювати асистентом Діора, а коли той помер у 1957 році, на руках 21–річного дизайнера залишився його потужний дім. У 1962 році разом зі своїм супутником життя П’єром Берже створив власний Дім Yves Saint Laurent, фірмовим стилем якого стала «чуттєва елегантність». Берже відповідав за комерцію, а Лоран творив мистецтво моди, і їхній тандем працював, як швейцарський годинник. У 1983 році в нью–йоркському Метрополітен–музеї відбулася виставка досягнень французького дизайнера, у 1985–му він отримав орден Почесного легіону і «Оскар моди». Нагадаю, що в Києві з 2005 року працює монобрендовий бутік Yves Saint Laurent.

Найкраще з усіх «коментаторів смерті» сказав французький президент Ніколя Саркозі: «Ів Сен–Лоран доводив, що краса — це все ж таки необхідність для кожної жінки і чоловіка». Він, гомосексуаліст, вмів захоплюватися жіночою красою, недарма все життя музою короля моди була найвродливіша француженка Катрін Деньов, і остання його робота — чорний жакет із золотою вишивкою, оновлена версія моделі для колекції осінь–зима 1985\86, — подарунок їй. Ів Сен–Лорану було 71.