Цей музей, на перший погляд, схожий на подібні. Імітація давньої хати з розмальованою піччю; інструменти для роботи; старе збіжжя... Втім наважуся заявити, що музей цей — народних ремесел та побуту Слобожанщини — особливий. Бо він належить дитячій школі мистецтв. А вона шістнадцятий рік діє при загальноосвітній Косівщинській школі. Косівщина ніби поруч із Сумами, а все ж — село. Чи багато шкіл мистецтв при сільських школах ви знаєте?
Утім вирізняє музей не лише це. Його експонати мовчазні й для когось видадуться нецікавими, поки в музеї не з’являється дух. Не подумайте: нічого містичного! Просто організатор і керівник музею Олександр Кисельов справді оживляє всі ці речі, викликаючи давнину і щось первісне — у кожному з відвідувачів. Бо ж розповідає нам про нас і наші давні звичаї, які він вивчає, і вважає це реально важливим. Чому, справді, ми зустрічаємо гостей хлібом–сіллю? Чому дощику треба було «варити борщику»? Чому може не скластися життя у купленій хаті?