Нутром чую...

Звідки у людей беруться хвороби? Чому одні з нас щасливо доживають до старості, не випивши жодної таблетки, а інші регулярно навідуються до аптеки? Чому патогенні віруси когось обминають п’ятою дорогою, а по комусь б’ють без упину? Ці питання непокоїли людей завжди. Первісні люди вбачали у своїх недугах волю богів, давні греки пов’язували захворювання з особливостями темпераменту, а сучасна медицина вважала головними чинниками хвороб спадковість, погані звички, забрудненість довкілля і недосконалу систему медичної допомоги. Утім багаторічні спостереження, ініційовані Всесвітньою організацією охорони здоров’я, засвідчують: наше здоров’я безпосередньо залежить від психологічної атмосфери, яка панує в сім’ї. Якщо любові немає, будуть хвороби...

Батьки сваряться — діти хворіють

Останнім часом офіційна медицина почала шукати причини захворювання та одужання пацієнтів у сферах, на перший погляд не пов’язаних із вірусами, бактеріями чи дефектами ДНК. А все тому, що час від часу «айболиті» стикались із ситуаціями, які не вписувалися у жодну традиційну схему. Скажімо, до лікарні потрапили діти одного віку й рівня фізичного розвитку, хворі на пневмонію. Захворювання всіх малюків спричинила певна бактерія. Усі діти отримували найкраще лікування відповідно до діагнозу, але результативність терапії була різною. Частка пацієнтів одужала, частка — отримала серйозні ускладнення, а частка — померла. Лікарі намагалися розібратися — чому так сталося?

Згодом з’ясувалося, що діти, яких не вдалося врятувати, були свідками постійних сварок між батьками. Замість любові та взаємопорозуміння в цих родинах панувала ненависть. Дорослі терпіти одне одного не могли, але жили разом, щоб виростити дитину. Малюки, які зростали в такій нездоровій атмосфері, мали послаблений імунітет і, на відміну від однолітків із щасливих, гармонійних родин, не змогли подолати інфекцію. Фактор, який традиційна медицина не брала до уваги, виявився найважливішим!

«Розбір польотів» у восьми тисячах родин

Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України почав вивчати вплив соціальних чинників на захворюваність дітей ще у 80–х роках минулого століття — першим серед аналогічних установ Радянського Союзу. «Були часи, коли не можна було говорити про такі речі відверто, — пригадує керівник відділення проблем здоров’я сім’ї ІПАГ, професор Зореслава Шкіряк–Нижник. — Але вже тоді наш інститут розумів, що людина — це не тільки набір органів, які можуть боліти, а й соціальна істота. І соціальні чинники — розміри квартири, в якій живе малюк, повна чи неповна родина, наявність бабусь та дідусів, ставлення родичів одне до одного, режим дня тощо — надзвичайно серйозно впливають на здоров’я дитини. Нашим завданням було науково довести цей факт».

У 90–х роках минулого століття за вивчення проблеми взялася Всесвітня організація охорони здоров’я. ВООЗ запросила для проведення масштабного епідеміологічного дослідження провідні інститути в Україні, Росії, Чехії, Словаччині, Великобританії та маленькій країні в Атлантичному океані під назвою Мен. У всіх країнах–учасницях програми вчені вибрали масив родин, у яких невдовзі мало з’явитися поповнення. Медики повинні були спостерігати за дітлахами від моменту перебування в утробі матері й до повноліття: фіксувати зміни, які відбуваються в житті родин, у стані здоров’я дітей, і робити висновки. В Україні цю роботу довірили спеціалістам ІПАГ.

Відтоді українські медики спостерігають за життям 8 тисяч сімей «із поповненням», які живуть у промислових містах України. Фахівці вже зібрали інформацію про перебіг вагітності восьми тисяч жінок, про стан здоров’я новонароджених немов­лят, а також проаналізували показники дітей у шість місяців, півтора року, три і сім років. Зараз хлопчики й дівчатка з «піддослідних» родин досягли підліткового віку. А за кілька років, коли дітям виповниться по 18 років, програма закінчиться. Величезні масиви даних, зібраних за стільки років, допоможуть людям розібратися, від чого найбільше залежить здоров’я наших дітей. На основі отриманої інформації ВООЗ розробить свої рекомендації, яких мають дотримуватися лікарі та пацієнти на всій планеті.

Любові малувато буде!

Інформація, зібрана українцями, поки не тішить. Фахівці констатують, що з часом у наших малюків збільшується рівень захворюваності абсолютно за всіма класами існуючих хвороб, окрім шкіряних. До того ж діти стають більш агресивними й нестриманими, частіше конфліктують із однолітками й дорослими, відчувають страх і бажання захистити себе. А причина негативних змін, як стверджують медики, полягає не в Чорнобильській аварії, не в забрудненості повітря і не в мутагенності вірусів.

«За роки досліджень ми науково довели, що медичне обслуговування (яке, звісно, має колосальну роль) значно менше впливає на виникнення порушень у здоров’ї дитини, ніж спосіб життя родини, традиції харчування, рівень відповідальності батьків за дитину, участь членів сім’ї у вихованні малюка, наявність атмосфери єдності, доброзичливості в сім’ї, — зазначає Зореслава Шкіряк–Нижник. — Треба сказати, що здоров’я дитини прямо пропорційне любові батьків між собою і до дитини!»

«Негаразди в родинних стосунках посідають перше місце в структурі причин, які призводять до статевих розладів у підлітків, — каже заступник директора ІПАГ, керівник відділення гінекології, професор Тетяна Татарчук. — Не хвороби батька чи матері, передані у спадок, не алкоголізм найближчих родичів, а саме сварки між батьками спричиняють проблеми зі статевим дозріванням у дівчаток, безплідність у молодих жінок, порушення статевої функції у хлопців. Причому це єдиний фактор, який є спільним для усіх країн, які беруть участь у дослідженні».

Виходить, якщо чоловік і жінка не розуміють одне одного, постійно сваряться, ображають одне одного та ще й гримають на своє маля («бо нема чого під ногами крутитися!»), то вони мають невеликі шанси виростити здорову життєрадісну дитину. Ситуація значно погіршується, коли батьки називають дитину небажаною, намагаються позбутися її ще до народження, а потім виміщають на власній доньці чи синові роздратування за те, що маля забирає у дорослих забагато часу, грошей і нервів. За таких обставин дитина буде довго і важко хворіти, незалежно від того, які продукти вона споживатиме, яким повітрям дихатиме і яку воду питиме.

ДО РЕЧІ

Чимало цілителів–біоенергетиків вважають, що головну роль у здоров’ї людини відіграють глибинні емоції, завдяки яким людина сама «вибудовує» свою хворобу чи одужання. Так, американка Луїза Хей зазначає, що онкологія виникає як наслідок тривалої образи, великого горя, ненависті до себе. Діабет — результат зневіри, переконання, що в житті не залишилося нічого приємного. Виразку шлунка породжує страх і неспроможність адекватно сприймати зміни в житті. А хвороби нирок, на думку пані Хей, дошкуляють любителям гостро критикувати, засуджувати інших людей. Для того щоб позбутися своїх хвороб, треба змінити характер, каже Луїза Хей.

Схожих висновків дійшов російський екстрасенс Сергій Лазарєв, який майже 20 років тому позбувся ракового захворювання — незбагненним для медиків чином. Дослідник зазначає, що ослаблення любові в людській душі спричиняє високу агресію та зниження рівня імунітету. У людини, яка словами ображає коханого (чи кохану), може виникнути рак губи, язика, ясен. Якщо пацієнт тільки те й робить, що оцінює, критикує інших, у нього може з’явитися гепатит і рак печінки. Якщо неперер­вно ображатися на кохану людину, на себе, на долю взагалі, легко «заробити» рак грудей. Якщо погано, агресивно думати про близьких, можна отримати рак шлунка. Коли людина не любить навколишній світ, найбільше потерпають легені. Зрештою, будь–яка емоційна агресія рано чи пізно розгортається проти свого джерела. А людина, в душі якої завжди панує любов, не буде хворіти!