Півсклянки бензину, будь ласка

Ціни на бензозаправках знову полізли догори. Найбільше — у Києві, але й регіони також не відстають. Найбільше подорожчало дизельне пальне (на 14 копійок за останній тиждень) та не надто популярний А–92 (його ціна зросла на 13 копійок). Високооктановий А–95 став дорожчим на дві копійки, але цей процес і не думає зупинятися. Так, Мінпаливенерго прогнозує, що до середини червня літр 95–го коштуватиме 6,60. Незалежні експерти називають песимістичнішу цифру — 7 гривень. Причому в негараздах звинувачують владу.

Нафти в українських надрах не густо, переробна промисловість дихає на ладан, а підприємства, які можуть ефективно працювати, перебувають у закордонній власності. Держава про розвиток галузі піклується переважно на словах, причому встановлює досить дивні правила гри, а власники заводів, цілком закономірно, думають переважно про власний прибуток. Половину всіх необхідних нафтопродуктів ми змушені завозити з–за кордону. Саме це, на думку експертів, головні причини зростання вартості бензину та дизельного пального на наших автозаправках.

«З одного боку, ситуація є цілком логічною — світові ціни на нафту зростають, — сказав «УМ» екс–голова «Укртранснафти», президент енергетичного Q–клубу Олександр Тодійчук. — Причому зростатимуть і надалі. Скажімо, вартість українського бензину наближається до одного євро. В Європі він коштує близько 1,5 євро. З одного боку, ми можемо тішитися, що платимо дешевше, але найбільша несправедливість, з якою стикається вітчизняний споживач: якість цього бензину значно поступається європейському. Більше того, Україна стає такою собі зливною ямою, до якої звозять пальне, що його забороняють реалізовувати у країнах ЄС».

Нині на українському ринку — лише половина пального власного виробництва. Решту завозять. Переважно з Росії, Білорусі, Литви. Причому країни–експортери старанно лобіюють інтереси власних переробників, встановлюючи більший акциз на сиру нафту, ніж на нафтопродукти. Натомість українські переробні підприємства дуже погано оснащені, використовують застарілі технології і тому не можуть випускати якісну продукцію. Російські ж власники переважно вкладають кошти у свої заводи або розташовані на території Румунії, Болгарії. Таким чином, Україна міцно сідає на голку залежності від імпорту.

У такій ситуації завжди є підстава говорити про картельну змову. Щоправда, довести це дуже важко. Але найгірше, що вартість бензину в Україні визначає уряд за допомогою так званого формульного підходу. Тобто існує спеціальна схема, і фахівці вираховують — скільки має коштувати бензин у залежності від ціни на нафту. «Це дуже суб’єктивний підхід, — сказав «УМ» директор науково–технічного центру «Псіхея», кандидат технічних наук Сергій Сапегін. — Адже в Європі існують одні причини подорожчання, а у нас — інші. Тому насильно прив’язувати їхні ціни до наших — необґрунтовано. Натомість уряд завжди може пояснити, чому зростають ціни, а оператори — чому вони збільшують вартість пального. Назагал у вартості пального лише 20 відсотків — його об’єктивна вартість. Решта ж — біржові спекуляції. Такий підхід — не ринковий. Адже йдеться не про баланс «попит–пропозиція», а тільки про пропозицію. Права ж споживача не обстоює ніхто».