Ще в 1992 році уряд України прийняв рішення про створення унікальної науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». По суті, це мав бути мартиролог усіх жертв тоталітарних режимів, які пронеслися Україною у ХХ столітті. За задумом, на кожну область припадало по одному тому, який міг вийти і кількома книжками. Протягом усіх цих років велася копітка робота в архівах. Першими до її завершення наблизилися закарпатці. Адже область не зазнала таких страшних трагедій, як голодомор чи сталінські репресії 30-х років, тому список жертв тут набагато коротший, ніж в інших регіонах. Але все одно він розтягнувся на два грубезні томи по 700 сторінок. І ось перша книжка з цього унікального всеукраїнського проекту побачила світ. Короткі нариси знайомлять із закарпатцями, якi зазнавали репресій протягом нелегкого ХХ століття. Є тут переслідування чехословацьким та угорським режимом, але найбільше постраждалих — від совєтського.
Безсумнівною цінністю книжки є довідки про кожного репресованого із зазначенням дати і місця народження, національності, партійної приналежності та освіти. І, ясна річ, терміну засудження та моменту реабілітації. Друга книжка закарпатського тому «Реабілітовані історією» повинна вийти друком до кінця року.
Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>
Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>
У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>
На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>
Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>
Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>
