На новий щорічник «Полтавська Петлюріана. Матеріали шостих Петлюрівських читань» щороку чекають ті, хто уже встиг познайомитися з цим виданням, присвяченим дослідженню доби визвольних змагань українського народу на початку ХХ століття. Тож видавці, автори й усі, хто зібрався на презентацію, сприйняли цей захід як данину пам'яті жертвам більшовицьких експериментів.
Збірник «Полтавська Петлюріана» вміщує 22 статті науковців, письменників, політичних діячів з України, Польщі, США. Польсько-український союз 1920 року, повстанський рух і перші роки радянської влади, українська ідея від кобзарства до оунівського підпілля, українська журналістика різних періодів, Симон Петлюра і національно-демократичний рух на Полтавщині на зламі ХХ—ХХI століть — це далеко не повний перелік тем нового випуску. Публікація архівіста Володимира Коротенка (Полтава) «Справа про моркву (До історії роду Петлюр)», грунтована на матеріалах полтавського кущового народного суду, свідчить про страхітливість системи судочинства в радянській імперії: далеку родичку головного отамана Тетяну Петлюру судили за те, що вона не здала 40 кілограмів моркви (так зване «тверде завдання», про яке, до речі, їй ніколи не повідомляли і яке не могло бути виконане, бо моркви жінка не сіяла, купити її не могла, оскільки все майно родини, крім хати під соломою, було колективізовано). Найбільше вражає промова оборонця: «Покладене завдання не викладено підсудною. Вона усе намагається шкодити виконанню хлібозаготівлі і для прикладу іншим селянам — не виконувати завдання. Отже, розглядаючи цю справу, суд повинен урахувати, що підсудна походить з сім'ї крамарів, тому суд покарає підсудну, як того вимагає закон». Тетяну Петлюру визнали винною і «позбавили волі з конфіскацією майна на користь держави на 100 карбованців» з відбуванням покарання в далеких таборах. Суд, щоправда, вирок відмінив, вказавши, що у справі про моркву треба притягати до відповідальності чоловіка Тетяни Петлюри Якова.
За задумом упорядників, книга «Полтавська Петлюріана» потрапить до кожної шкільної бібліотеки міста. Це видання вийшло за сприяння обласного товариства «Просвіта», сестринства святої Покрови та святої Ольги, братства святого Андрія в Савт Банд-Брук і Вашингтоні, комітету допомоги Україні, діячів української діаспори в США.
Ганна ДЕНИСКО.
Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>
Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>
У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>
На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>
Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>
Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>
