Ціна стабільності на терезах політики

      Учора голова Нацбанку Сергій Тигіпко повідомив про зростання цінової конкурентоспроможності української економіки. Він пояснює це зокрема вдалою політикою НБУ стосовно обмінного курсу. «Ми будемо й надалі максимально притримуватися доларової «прив'язки», — наголосив пан Тигіпко. — Для експортерів нинішній обмінний курс є реально ефективним, для експортерів він просто ідеальний, враховуючи ціни на метал і продукцію хімічної промисловості. Така політика суттєво впливає на збільшення надходжень валюти в Україну. Міжнародні резерви НБУ протягом минулого року зросли більш ніж у півтора раза і сьогодні становлять 7 мільярдів 177 мільйонів доларів. При збереженні високих темпів зростання економіки голова НБУ прогнозує, що міжнародні валютні резерви наприкінці цього року сягнуть позначки у 9—9,5 мільярда доларів.

      Це був би чудовий варіант, якби ситуація на ринках капіталу залежала тільки від монетарного чинника. Проте цього не скажеш про українську економіку, яка за останніх півроку добряче-таки «підставила» національну валюту внаслідок дестабілізації продовольчого ринку. Якраз із приводу цього, з урахуванням зростаючих ризиків інфляції, позавчора, як повідомив Тигіпко, у нього відбулася зустріч із Прем'єр-міністром і першим віце-прем'єром. Було висунуто пріоритетне завдання — стримувати ціни. У січні вдалося утримати зростання споживчих цін на рівні 1,2 відсотка. Але це — тільки початок року. Навесні, як правило, цінова ситуація змінюється.

      Не випадково ж банківська система намагається застрахувати себе від ризиків. З 1 березня Нацбанк посилює вимоги до адекватності банківського капіталу. НБУ разом з Асоціацією українських банків створили робочі групи, які мають через два тижні прозвітувати про те, що клієнти відтепер можуть швидко, без зайвих зволікань вносити свої кошти в банки, які, у свою чергу, зобов'язуються забезпечити цей процес максимальною прозорістю. Щоправда, залишається відкритим питання, наскільки корисними для української економіки є нинішні й очікувані інвестиції, для яких планують накопичити в такий спосіб чималий капітал. Тобто досі малоконтрольованим є процес застосування довгострокових кредитів, які надає вітчизняна банківська система нашим пiдприємцям і промисловцям. Структурні перебудови в економіці (точніше, їх повільність і нечіткість. — Авт.), за словами Сергія Тигіпка, як і раніше, залишаються основною хворобою уряду.

      Що ж до можливої появи на ринку цінних паперів облігацій, випущених як боргові зобов'язання уряду з повернення ПДВ, то навряд чи це свідчить про оздоровлення економіки. Облігації нового зразка стануть хіба що поживою для комерційних банків, які, зі згоди НБУ, мають їх придбати як забезпечення під рефінансування. Проте облігації внутрішньої державної позики, як відомо, погано «перетравлювалися» комерційними банками, і з цим стало краще лише тоді, коли Мінфін підвищив їх доходність. Чи не станеться те саме з облігаціями під ПДВ? Як зазначив Тигіпко, НБУ, пропонуючи банківському сектору цей новий фінансовий інструмент, обов'язково візьме до уваги, що проблеми з погашення ПДВ існують, і тому говорив про перспективу обігу цих нових державних цінних паперів на вторинному ринку, вживаючи сполучник «якщо».