Першою «взяли» Нелю

Недолуга «партійна» система виборів до органів місцевої влади на Луганщині призвела до практично необмеженої влади однієї відомої «біло–блакитної» партії. Звідси чимало сумних наслідків, зокрема й численні незаконні оборудки з землею. Як розповідають «не для преси» бізнесмени, хабарі за сприяння у високих кабінетах тепер вимагають прямим текстом, а «таксу» збільшили явно непропорційно до темпів інфляції. Але система рано чи пізно мала дати збій...

Затримали тихо й без галасу

Збій стався нещодавно — в середині травня в робочому кабінеті під час отримання хабара на суму 225 тис. гривень було затримано мера Олександрівська Нелю Маринченко. Загалом Олександрівськ — місто невелике, але територіально й юридично — околиця обласного центру, підпорядкована Артемівській райраді в Луганську. Це місто знаходиться подалі від промислових забруднювачів навколишнього середовища, на березі хоч і не надто чистої, але все ж річки — Луганки. Яка не яка, але природа...

Гроші Неля Володимирівна отримала за виділення певній фізичній особі трьох ділянок землі по десять соток кожна. Ситуація виглядає банальною лише на перший погляд. Те, що місцева міліція хотіла зберегти операцію в таємниці, — цілком природно. Силові структури взагалі не люблять галасу, а тут довелося брати активного представника правлячої в регіоні партії.

До речі, пані Маринченко — креатура нинішнього секретаря Луганської міськради Надії Чернової, яка раніше керувала саме Артемівським районом. А ще ця дама є довіреною особою видатного луганського «федераста», екс–голови облради, а віднедавна — заступника Віктора Януковича по парламентській фракції ПР Віктора Тихонова. Тобто цілком очікуваними могли бути і прихований номенклатурний тиск з боку офіційних структур, і розгнуздана кампанія в пресі відповідного забарвлення. Але на поверхні — повний штиль. Жоден полум’яний Нестор досі навіть не заїкнувся про «помаранчеві репресії»; жодних демонстрацій «обуреної громадськості» під вікнами правоохоронних відомств. З невідомих міркувань таємничість вирішили зберігати й «регіонали».

Тому великим успіхом для журналіста можна вважати вже зізнання начальника відділу із боротьби з хабарництвом та корупцією Управління МВС у Луганській області Вадима Нестерова про те, що сам факт затримання мера був. А ще він додав промовисту деталь: у затриманні хабарниці брали участь не лише його підлеглі, а ще й... слідчий Генеральної прокуратури. До речі, сидить Неля Маринченко саме в Київському слідчому ізоляторі №13, на Лук’янівці.

«Особливого в цій справі немає, і це — не найбільший хабар у нас по області, — розповідає пан Нестеров. — Є категорія справ — із виділення землі, які в нас не проходять. Тому в операції брав участь і слідчий ГПУ. Тобто наші місцеві правоохоронці не бачать підстав для порушення справ та арештів».

Неофіційно, з «обізнаних джерел», які категорично наполягали на власній анонімності, «УМ» вдалося дізнатися, як розгорталися події. Нібито про те, що проти неї заведено справу, пані Маринченко дізналася від одного з правоохоронців. За таку допомогу мер і розплатилася з ним трьома земельними ділянками, взявши з «благодійника» лише ту частку, яку вона мусила з кожної подібної оборудки віддавати «нагору» (тому й фігурує ось така сміховинна сума — усього 15 тисяч «зелених» за десяту частину гектару). Але обидва недостатньо чітко прорахували ситуацію, і, як кажуть, на нарах сьогодні «паряться» обидва.

Ходили «регіонали» на Різницьку

Джерела «УМ» переказують, що відразу після затримання Нелі Маринченко місцева прокуратура доклала багато зусиль, аби забрати матеріали справи до себе. Отут і стався в нагоді київський гість — затримана, а разом із нею й матеріали поїхали до столиці. Зусилля мера Луганська Сергія Кравченка «відбити» молодшу колегу результатів теж не дали, але найбільше за інших метушилася згадана вище Надія Чернова. Логічно, адже саме завдяки їй Неля Володимирівна отримала свою посаду. Корупційний ланцюжок, якщо його серйозно потягнуть — першим виведе на неї. Але і їй не вистачило авторитету помічниці «самого» Тихонова — очевидно, його котирування на цьому ярмарку марнослав­ства уже покотилися донизу. І Чернова кинулася до іншого свого однопартійця, теперішнього фаворита самого Віктора Федоровича — до Олександра Єфремова...

Розчарування було вбивчим. Олександр Сергійович відмовився допомагати Надійчиному горю. Ще й нібито додав, як відрубав: «У місті накопичилося забагато проблем!» Утім, як стверджують джерела, трохи подумавши, Олександр Сергійович із Віктором Миколайовичем таки вирішили навідатися до Генеральної прокуратури. Але почули там ввічливу, але тверду пораду не плутатися під ногами. Чи дослухаються вони її, казати зарано. Ясно лише, що лук’янівська арештантка, відчувши свою самотність, може виявитися надміру балакучою. І розповісти далеко не тільки про систему «землекористування», яку налагодили в Луганську нинішні можновладці.

Скажімо, на Новий рік в Олександрівську урочисто, в присутності обох згаданих нардепів і голови облради Валерія Голенка здавали нову давноочікувану школу. І так уже хвалили за це самі себе «регіонали», так хвалили..., що забули пояснити, приміром, куди подівся передбачений проектом басейн. Можна припустити, що від пояснень мера, як щодо басейну, так і безлічі інших недоробок у школі вартістю в десятки мільйонів, декому в Луганську стане непереливки. Партію не завершено?