Незалежність по–київськи

Саміт із питань енергетичної безпеки, який учора відкрився в Києві, є ще однією спробою України окреслити своє місце на енергетичній мапі Європи і знайти шляхи покращення свого становища. Питання, винесені на обговорення представниками майже трьох десятків країн та міжнародних організацій, на перший погляд, стосуються лише України. Однак насправді йдеться про енергетичну безпеку всієї Європи, яка, усвідомивши свою залежність від російської «труби», сама шукає джерел альтернативного постачання енергоносіїв. Україна як найбільший транзитер у Європі пропонує власний розв’язок: транспортування каспійських нафти й газу через Чорне море та через українську територію до Балтики, що відображено в ідеї Балто—Чорноморсько—Каспійського енерготранзитного простору. Це й стало ключовою ідеєю саміту Енергетичного форуму в Українському домі.

Солодке слово «диверсифікація»

«Із тими викликами, які постають сьогодні перед кожною державою і нацією, неможливо впоратися самотужки», — такими словами відкрив саміт Президент України Віктор Ющенко. Він наголосив, що в умовах, коли ціни на нафту і газ постійно зростають, складну ситуацію на ринку енергоносіїв деякі країни використовують на свою користь: «Часто нафта і газ є продовженням політики». Протистояти цьому, на думку Президента, країни можуть тільки разом, шляхом диверсифікації джерел постачання енергоносіїв. Саме тому нафтопровід «Одеса—Броди» є важливим для цілої Європи. «Ми переконані в тому, що країни Європейського Союзу мають отримати найкращий доступ до каспійської нафти. Він має бути економічним. Ми переконані, що «Одеса—Броди» найекономічніший і найпряміший шлях. Це частина Європейського енергетичного простору», — вважає Ющенко.

Учора було презентовано попередні результати техніко–економічного обґрунтування (ТЕО) проекту Євро–Азійського нафтотранспортного коридору, тобто, власне, нафтогону «Одеса—Броди», яке виконує компанія Granherne. Йдеться про добудову останньої ділянки нафтогону від українського міста Броди до польського Плоцька, хоч тут можливі варіанти. «Труба не конче піде до Плоцька, зараз обирається найкоротший відтинок», — повідомив голова правління ВАТ «Укртранснафта» Ігор Кирюшин. У тому, що добудовувати «Одесу—Броди» потрібно, сумнівів уже немає: «У результаті дослідження було доведено, що такий коридор постачання каспійської нафти справді потрібний споживачам і що він буде прибутковим», — оптимістично заявив Мар’ян Ястржембський, голова правління МТП «Сарматія», яке виступило замовником ТЕО. Техніко–економічне обґрунтування буде готовим восени цього року, а наступного — планують отримати всі документи на будівництво. Завершити його мають 2011 року.

Запустити нафтогін «Одеса—Броди» в аверсному режимі можуть уже найближчим часом, у режимі експерименту. Поки добудують польську його частину, каспійську нафту можна качати до Бродів, а звідти, нафтопроводом «Дружба», — до Словаччини й Чехії. Зараз нафтогін працює на російській нафті в реверсному режимі до Одеси. Аби це припинити, необхідно повідомити російську сторону за три місяці, викачати з труби 450 тисяч тонн російської технологічної нафти, купити і загнати туди такий самий обсяг власної. Передбачається, що з Одеси нафтогоном качатимуть суміш каспійської та азербайджанської нафти, тож після налагодження аверсу постане питання про створення Банку якості нафти.

Наразі найбільший постачальник каспійської нафти — Казахстан — як і під час краківського енергосаміту минулого року, «не палає ентузіазмом» стосовно проекту «Одеса—Броди». Представники казахської нафтової галузі традиційно озираються на Росію й пропонують «доточити» «Одесу—Броди» російським відтинком через Новоросійськ.

Тим часом газові проекти в обхід Росії — «Білий потік» та НАБУККО — поки що залишаються тільки на папері. Для їх реалізації ще потрібно прокласти газогін дном Каспійського моря, чому Росія, природно, чинить затятий спротив.

Знизити залежність нашої країни від постачання енергоносіїв мала б і системна програма з енергозбереження. Наразі Україна на шостому місці у світі за споживанням газу, при тому що наш ВВП становить 25% від бельгійського. Необхідно перевести виробництво і комунальний сектор на енергозберігаючі технології й шукати альтернативні джерела енергії, оскільки зараз 49% усієї енергії Україна отримує саме з газу.

НПЗ: навіщо ще один?

Світове машинобудування, а разом із ним і попит в Україні переходять на все досконаліші види пального, яке на автозаправках називають «преміум», «95+» тощо. Українські ж нафтопереробні заводи (НПЗ) мають застаріле обладнання і не здатні виробляти пальне такої якості. Із шести українських НПЗ два наразі не працюють, а решта використовує заледве 30% своєї потужності. Значна частина акцій цих підприємств належить Росії. І хоча якість їхньої продукції значно поступається імпортному пальному, ціна вітчизняних бензинів скоро сягне світового рівня. Щоб вирішити цю проблему, експерти пропонують введення стандартів бензинів «Євро–2,3,4», а одночасно збудувати ще один, новітній НПЗ, який виробляв би високоякісне пальне, що замінило б імпортне. Учора на Енергетичному форумі презентували маркетингове дослідження доцільності будівництва нового нафтопереробного заводу, який би працював на легкій каспійській нафті. Тендер на дослідження виграла компанія «Мотт Макдональд».

Згідно з даними дослідження, доцільно було б збудувати НПЗ продуктивністю 10,5 млн. тонн на рік (сукупна продуктивність діючих НПЗ за минулий рік сягнула близько 44 млн. тонн). Новий завод рекомендують будувати або в прибережній зоні, у районі Одеського порту, куди мали б танкери доставляти каспійську нафту, або ближче до західного кордону, в Галичині, у районі Бродів, куди нафту постачатимуть нафтогоном з Одеси.

«Новий нафтопереробний завод будувати потрібно, але за умови, що він буде найсучасніший, рівень переробки нафти буде не менш як 95%. Навіть у Західній Європі таких заводів поки що немає», — каже заступник голови правління ВАТ «Укртранснафта» Ігор Горобець. Вартість будівництва такого «монстра» попередньо оцінюють у 3,4 млрд. доларів. Де взяти такі гроші? «Ми очікуємо, що в консорціум із будівництва увійдуть і постачальники нафти — Азербайджан, Казахстан, Туркменістан», — каже пан Горобець. Така постановка питання могла б уберегти новий НПЗ від найбільшого рифу, який пророкують на його шляху, — нестачі сировини.

І знову мирний атом

Подорожчання нафти й газу змушує шукати альтернативні джерела енергії, і тут насамперед звертаються, звісно, не до вітряків і сонячних батарей, а до атомних електростанцій. У чинній енергетичній стратегії України передбачено збільшення питомої ваги ядерної енергетики в балансі країни. Як зазначалося на форумі, у Європі та США теж відбувається «ренесанс» ядерної енергетики. Це означає, що після закінчення строків експлуатації діючих українських атомних енергоблоків постане питання будівництва нових. «Зараз Україна немає жодного енергоблока чорнобильського зразка, усі вони модернізовані», — стверджує президент Академії наук України Борис Патон. Патріарх вітчизняної науки від імені НАНУ підписав меморандум про взаєморозуміння з канадською компанією «Атомік Енерджі Кенеда» щодо досліджень у галузі реакторних технологій. Канадські енергоблоки нового покоління, на відміну від старих, працюють на незбагаченому урані, не вимагаючи технології збагачення, яка може використовуватися у військових цілях.

Для цього типу реакторів Україна може збудувати повний паливний цикл без будь–якої підозри з боку світової спільноти. Дослідження й практичні кроки в напрямку модернізації ядерної енергетики мають «розворушити» і вітчизняний науковий потенціал, який лишився у спадщину від СРСР, адже наразі українські науковці–ядерники практично «сидять без діла».

Наш простір

Якщо Енергетичний форум був радше дискусійним майданчиком, то сьогодні в секретаріаті Президента відбувається власне саміт з питань енергетичної безпеки на найвищому рівні, підписання міждержавних дво— і багатосторонніх документів та підсумкова прес–конференція глав держав.

Економічний форум запропонував главам держав до підписання три великих документи. По–перше, це спільна заява про підтримку проекту «Одеса—Броди—Гданськ» — як схвалення попереднього техніко–економічного обґрунтування нафтогону, представленого вчора. Другий документ — на чому особливо наголошував Президент Ющенко — Київська декларація про принципи глобальної транзитної безпеки, що має узгодити позиції країн–транзитерів у основних питаннях і дозволить узгоджено діяти в разі «форс–мажору». Третій пакет документів — Концепція формування Балто–Чорноморсько–Каспійського енерготранзитного простору. «Це спільна ініціатива України і Грузії: планується спільна заява і створення широкої міжнародної робочої групи з формування Транзитної спільноти. За півроку, на наступному енергетичному саміті в рамках Краківської ініціативи, ми розглянемо узгоджені спільні пропозиції, розроблені групою», — пояснив Богдан Соколовський, уповноважений Президента України з питань міжнародної енергетичної безпеки.

А ТИМ ЧАСОМ...

Учора, паралельно з енергофорумом, подією дня стали переговори президентів України та Азербайджану — як одного з найважливіших партнерів нашої країни в реалізації «нафтових» проектів. Віктор Ющенко та Ільхам Алієв підписали Декларацію про дружбу і стратегічне партнерство між Україною та Азербайджаном.

Ющенко та Алієв заснували Раду президентів України та Азербайджанської Республіки і підписали її статут. Міжурядові домовленості зафіксовані в п’яти документах; серед них на першому місці — угода про співробітництво в галузі інформатизації та інформаційних технологій.

Крім іншого, Азербайджан розглядає можливість використання української ракети для запуску свого супутника в космос, ідеться орієнтовно про 2010 рік. Про це Президент Ющенко повідомив на спільній прес–конференції після переговорів із колегою Алієвим.