Під колесами Феміди

21 травня столичний Апеляційний суд розпочне розгляд справи за скаргою на вирок Подільського районного суду — вирок, який стосується Дениса Лубинця — водія, винного у загибелі правозахисника Юрія Мурашова. «УМ» уже писала про передчасну і безглузду смерть 59–річного Юрія Мурашова, співголови українського комітету організації «Гельсінкі–90», очільника Товариства політв’язнів та репресованих. Юрій Ігоревич був депутатом Подільської райради, вчителював у київській школі №262. Його життя обірвалося 1 вересня 2005 року, на перетині вулиць Волоської та Нижній Вал, де на пішохода Мурашова було скоєно наїзд.

Залізні коні не винні?

Досудове слідство у цій справі тривало дев’ять місяців, судовий розгляд — майже два роки. Безкінечна тяганина завершилась цілковитою несподіванкою: повним виправданням водія, що рухався на червоне світло, зіткнувся з іншими двома автомобілями та зрештою тяжко поранив Юрія Мурашова, який помер від втрати крові. Марія Мурашова, дружина загиблого, та його дочка Богдана говорили «УМ», що справедливого вироку було годі й чекати. Денис Лубинець, 25–річний молодик, також виявився автомобільним «мажором» — хай і не того масштабу, який зазвичай привертає увагу ЗМІ, проте достатнього, аби «відмитися» від чужої крові. Батько Лубинця є працівником правоохоронних органів, і цим фактом вочевидь сказано достатньо. А якщо ні, то варто згадати попередні публікації «УМ», де йшлося про несподіваних свідків, які виявилися колегами міліцейського татуся і з’явилися на процесі через рік із гаком після трагедії, всіляко захищаючи Лубинця–молодшого. А також той факт, що водій–порушник відбув з місця ДТП в компанії свого батька (!). «Я был в шоке и поехал с папой сдавать анализы», — казав Лубинець на суді (пізніше ці слова будуть вилучені з протоколу), однак шок, очевидно, був надто глибоким, бо пробу на алкоголь у крові татків синок здав тільки наступного дня.

Та повертаючись до вироку: у сторони потерпілого була примарна надія на те, що юний драйвер буде засуджений бодай до умовного ув’язнення (суворішу кару його родинні зв’язки унеможливлювали). Таким чином, хлопцеві не доведеться сидіти за ґратами, але скоєння злочину залишиться на ньому як тавро, яке, можливо, колись іще змусить його порозумнішати. Виправдальний же вирок був, як грім серед ясного неба, й прозвучав він не лише для родини Мурашових, а й для прокуратури. Рідкісний у вітчизняній судовій практиці факт: з апеляцією на вирок звертається також і державне обвинувачення, яке у переважній більшості випадків співає в один голос із суддями. Прокурор Хавін, що опікувався цією справою, адресував Апеляційному суду прохання скасувати попередній вирок і визнати Дениса Лубинця винним.

Протокол судового засідання як «вільний переказ» зроблених заяв

Вина Дениса Лубинця не доведена сукупністю представлених доказів, вирішив суд та закрив справу. При цьому свідчення деяких очевидців були зумисне змінені та перекручені, деяких — «скорочені» тощо. Потерпіла сторона вжахнулась, коли зрештою, після довготривалих ексцесів, отримала на руки роздруківку протоколу судових засідань (після активних наполягань, десь на п’ятому чи шостому засіданні, суд милостиво дозволив те, що учасники процесу повинні були отримати по праву, — аудіозапис слухань). У сфальсифікованому протоколі йшлося, приміром, про те, що Денис Лубинець надавав допомогу стікаючому кров’ю Мурашову, що він викликав для постраждалого «швидку», а також подзвонив до міліції. Проте інші свідки вказали, що Лубинець переймався винятково своєю машиною і в бік збитої ним людини навіть не глянув. Усе це у протоколі певним чином «відкоригували» і лише після цього видали документ для ознайомлення.

А найгірше те, що трасологічна експертиза, яка мала б розставити всі крапки над «і», була нівельована... відсутністю транспортного засобу, який брав участь у ДТП. За дозволом суду, автомобіль «Форд», яким керував Лубинець, був ним відремонтований та незабаром проданий. Експертиза без предмета дослідження — це дещо нове в історії судового слідства. Кричущі порушення логіки розслідування, як і «вільний переказ» слів обвинуваченого та свідків, це, мабуть, те, що може собі дозволити суд, коли вирок спущений йому згори або куплений у «найчеснішої» у світі Феміди. Але все ж таки не все втрачено: прокуратура звертає увагу Апеляційного суду, що трасологи, зокрема, не змогли дати об’єктивних висновків, бо докази у справі (сліди пошкоджень на машині Лубинця) були зумисне знищені. Винні у цьому так само мусять бути притягнуті до відповідальності. Не кажучи вже про особу, причетну до загибелі Юрія Мурашова.