Розповідаючи про вибори в Італії, Ігор Попов говорить, що в тамтешні кабінки для голосування суворо заборонено входити людям, які мають мобільні телефони з вбудованим у них фотоапаратом. Спіймані на гарячому платять штраф у 600 євро. Така страшилка могла б стати у нагоді українцям: адже дехто увічнює своє волевиявлення, не відходячи «від каси», а потім продає картинку тим, хто платить гроші за голос на користь певного кандидата. Любителів «фотошопінгу» у нас не бракує, підкуп виборців має безліч варіацій, зате інші брудні технології — вже на стадії відмирання, каже Попов. І принагідно хвалить правоохоронні органи: міліція непогано спрацьовує останнім часом, вважає він. А прощаючись, каже: «До скорого!» — мовляв, наступні вибори і традиційні «УМівські» огляди вирощених на цій ниві хитрощів — не за горами. Що ж, поживемо — побачимо. Та поки що нас цікавлять вибори в Києві і все, що з ними пов’язане.
Бардак — скрізь, порядок — лише в БЮТ. А зривати вибори немає жодного сенсу...
— Пане Ігорю, чи правда те, що на поліграфічному комбінаті «Україна» днями була змінена вся охорона? І зроблено це буцімто за прямою вказівкою Прем’єр–міністра?
— Від вас уперше про таке чую. Але досвід останніх років показує, що сфальсифікувати вибори шляхом підміни бюлетенів уже неможливо. Так можна хіба що зірвати вибори — викинувши бюлетені на смітник, а потім знайшовши їх там із телекамерами.
— Тобто вкидання бюлетенів в урни цілими стосами вже неактуальне?
— Зараз усі політичні сили мають власних представників у комісіях. Принаймні всі мали можливість подати до їхнього складу своїх людей. Інша річ, що не всі цим скористались. Аналіз складу комісій показує, що значну перевагу там отримав БЮТ. Очевидно, Блок Тимошенко найбільш ретельно поставився до підбору кадрів у дільничних комісіях. Але хай там як, та при контролі представників конкуруючих сил ніхто не зможе підкидати чи замінювати бюлетені.
— До речі, у штабі Горбаля підмітили таку особливість складу дільничних комісій, де домінує БЮТ. Це щось означає, окрім «ретельності» підготовки до виборів?
— Це означає ще й те, що при формуванні дільничних комісій мав місце великий бардак. Хоча у нас завжди бардак... Комісії формують за поданням політичних партій та кандидатів, а партії та кандидати не мають достатньо людей, тож подекуди списки були подані з минулих виборів. А оскільки люди переходять зі штабу до штабу, то сталося так, що деякі комісії вийшли ідентичними. Саме тому вони не почали роботу вчасно. Тільки на цьому тижні комісії стали проводити перші засідання. ЦВК, як завжди, самоусунулась від процесу і не роз’яснила, як треба формувати дільничні комісії, і все це лягло на плечі територіальної виборчої комісії. Звичайно, що політична сила, чиї люди домінують у комісіях, може дати команду «своїм» різко «захворіти», і якщо члени комісії не приходять у день виборів на роботу або «хворіють» у ніч після голосування, то вибори є зірваними. А відбутись вони можуть тільки за згодою всіх гравців.
— Тобто технології зриву виборів уже готуються? А як їх зірвати найлегше?
— Через територіальну виборчу комісію. Так було в Кіровограді та Черкасах, де ТВК відмовлялись підбивати підсумки виборів та оголошувати переможця. Поки що київська ТВК працює, до неї питань немає, але якщо хтось із достатнім запасом впливу на ТВК захоче зірвати вибори, то теоретично така можливість існує. Більш радикальні методи полягають у відвертих провокаціях — крадіжці скриньок абощо.
— Вибори можна зірвати й іншим методом: не допустити мера до присяги. Тобто зібрати в Київраді на першому пленарному засіданні менше 50 відсотків депутатів. Тоді новообраний міський голова не вступить на посаду. Поза диктофоном «УМ» уже говорять про такі сценарії...
— Про це говорили у 2006–му, а зараз цю тему піднімають удруге. Але який сенс так робити в цьому році? Якщо нового мера не приведуть до присяги, його обов’язки виконуватиме старий. Замість Черновецького ми отримаємо Черновецького. Два роки тому принаймні був вибір між ним та Омельченком. Але тоді опозиція, полякавши бойкотом, таки домовилася з владою: тож і мер присягнув, і секретар Київради був обраний. Хоча в нашій країні все може бути: теоретично і Київрада може працювати якийсь час без голови, з обраним більшістю секретарем.
Україна — майже Африка: без «каруселей», але з заплутаними списками, які варто перевірити
— Повертаючись до дня виборів. Чим нас побалує царина брудних технологій?
— Зараз на кожну технологію партійні штаби розробляють антитехнології. Та й правоохоронні органи непогано спрацювали на минулих виборах — фактично, це вони розігнали «карусельщиків». І зараз запустити «карусель» уже майже неможливо. А щодо фотографування бюлетенів мобільним телефоном, то масово це організувати важко, бо тим, хто розплачується за «правильне» голосування, треба постійно бути біля комісій і перевіряти телефони — це привертає увагу, і дехто може дуже сильно пошкодувати, що зважився на таке. І взагалі, які ще потрібні брудні технології, коли кандидати публічно виливають один на одного стільки бруду?
— А як щодо проблеми прямого підкупу виборців?
— Так, ця проблема існує, і вона — одна з найсуттєвіших. Добре, що пайки на цих виборах не пішли. Зате пішли прямі гроші. Все більше скарг на те, що людей просто підкуповують. Як правило, довести це практично неможливо: видача грошей часто супроводжується записом у добровільні агітатори. В цьому присутній ще й психологічний момент: щось підписавши, взявши на себе якісь зобов’язання, людина з більшою вірогідністю «відпрацює» отримані гроші. Звичайно, ми закликаємо свідомих громадян дзвонити до міліції та здавати таких от покупців, але серед них бувають друзі, родичі, так що... Принаймні ми кажемо: беріть гроші і голосуйте, за кого хочете. Ніяких перевірок цього немає та й бути не може.
— А ті, хто дають гроші, цього не розуміють?
— У більшості світу всі всіх дурять: беруть гроші і голосують по–своєму. Найбільш «чесні голосопродавці» виявилися чомусь в Африці... Українці також є дивним феноменом: незважаючи на недовіру до більшості партій та кандидатів, вони у половині випадків роблять те, що обіцяли зробити.
— Ваш прогноз: проблеми зі списками у день голосування будуть?
— Я вже казав, що дільничні комісії довго не працювали, тож передати списки було нікому, а тепер, коли списки отримані, деякі голови комісій скаржаться, що це документи ще 2005 року. Тож уточнення, які були внесені виборцями в лютому 2006–го, в них не враховані. Те саме стосується і 2007 року. Таким чином, ми прогнозуємо ще більші проблеми, ніж доти.
— Гаразд, якщо громадяни помічають помилки у своїх прізвищах у день виборів (припустимо, раніше вони не мали такої можливості), які їхні дії в такому разі?
— У день виборів — уже ніякі. Вони втрачають право голосувати.
— А як же практика звернень до суду у таких випадках?
— Так, були рішення деяких судів щодо дозволу таким громадянам голосувати саме у день виборів. Але це незаконно. Списки треба перевіряти вже зараз. Виправити прізвище на підставі рішення дільничної комісії можна за п’ять днів до виборів (тобто до вечора 19 травня), на підставі рішення районної комісії — за три дні, на підставі рішення суду — за два. Тобто зволікати в жодному разі не треба.
— Ви вбачаєте якусь підступність у тому, що вибори збігаються з Днем Києва? Мовляв, ліньки буде киянам псувати собі нерви через списки абощо, якщо вже налаштувалися на свято...
— Це Верховній Раді треба було думати, чий електорат є дисциплінованим і піде голосувати, а чий — поїде на цілий день у Пирогів абощо. Так само, як і слід було думати про висунення єдиного кандидата. Аби не програти на цих виборах.
Шкода, що тварини позбавлені права голосу. А загалом мав рацію Еклезіаст: нема нового під сонцем
— А вони (тобто ініціатори дострокових виборів) — програють?
— Багато людей ще не визначилися з вибором — це по–перше. По–друге, візьмемо, для прикладу, БЮТ. На останніх виборах у Києві він істотно підняв свій рейтинг лише за останній тиждень — цього ніхто не чекав, тому результати екзит–полів усіх дивували. Але на сьогодні відставання всіх кандидатів від Черновецького є досить серйозним. Тож решта претендентів має зробити щось неймовірне, щоб скоротити цей розрив.
— На вашу думку, чому цьогоріч не проводять дебати? Тому що Черновецький контролює муніципальний телеканал, а йому з його розумово–мовною специфікою дебати геть не потрібні?
— Наша позиція у тому, що дебати повинні бути. На будь–яких виборах. На жаль, цього року вони не були проведені, але ми розуміємо логіку штабів: кожен сам краще відчуває, коли в нього є вагомий месидж для виборця і коли цей месидж спрацює.
— Цікаво, що такі месиджі відсутні в усіх. А стосовно подібності в іншому — ви гадаєте, принцип рівних можливостей був дотриманий на цих виборах? У метрополітені, приміром, домінує Черновецький.
— Ну, метрополітен, наскільки я розумію, є підрозділом Мінтрансу... Дивно, що БЮТ, маючи в цьому міністерстві свою людину, не зміг організувати там агітацію. А загалом ми не мали скарг на обмеження можливостей. Інша річ, що ці можливості були обмежені розміром сум, які кандидати зібрали зі своїх спонсорів. Кампанія ця є дуже коштовною — більше, ніж ми передбачали, адже реклама висить на кожній собачій будці. Можливо, комусь на вистачило місця на бігбордах — хтось більш спритний викупив усе раніше, але про порушення прав тут не йдеться. Зрештою, нікого незаконно ні в чому не обмежували, нічиї щити не спилювали в адіміністративному порядку. Три основні претенденти — Черновецький, Кличко, Турчинов — звісно, вклали більше коштів, ніж це передбачає ліміт виборчого фонду, хоча такі порушення у нас уже давно не вважають серйозними. Дивно те, що навіть зовсім не прохідні кандидати не шкодують коштів на кампанію.
— Отже, підводячи риску: на цих виборах грошей стало більше...
— ... ідеології менше...
— ...бруду також менше...
— Просто щось нове вигадати тяжко. Все вже було, і воно більше не працює...
ДОСЬЄ «УМ»:
Попов Ігор Володимирович — голова Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України». Народився 1972 року, за фахом — учитель, друга вища освіта — психолог. Закінчив аспірантуру Інституту соціології НАН України. З 1994 року — в Комітеті виборців.
Про КВУ: організація була створена напередодні перших у незалежній Україні парламентських виборів, 20 лютого 1994 року — за ініціативи Союзу українського студентства та низки роздрібнених клубів виборців, що діяли в різних регіонах держави. Окрім участі в загальнонаціональних виборах, КВУ зосереджує свою роботу на місцевих кампаніях. У ролі міжнародних спостерігачів представники КВУ працювали на виборах у багатьох країнах світу.
