За що боролися, на те напоролися

      Після входження до більшовицько-реформаторської коаліції комуністи опинилися у скрутній для себе і дивній для громадян ситуації. Ну як їм пояснити звичайному обивателю, а особливо рядовим партійцям, свій союз із панами, проти яких вони ще недавно виступали на акціях «Повстань, Україно!» у компанії Ющенка, Мороза і Тимошенко? Кажуть, що керівники райорганізацій, не розуміючи лінії вищого керівництва і не маючи змоги публічно виголосити свою позицію (партійна дисципліна), почали шукати істину на дні чарки. Зрештою, один із найповажніших комуністів, Борис Олійник, як вже писала «УМ», визнав: «Мені все важче пояснювати громадськості подібну тактику КПУ».

      Як стало відомо «УМ», наприкінці минулого тижня десяток найбільш авторитетних (політично і бізнесово) комуністів зібралися разом, аби знайти оптимальний вихід із становища, що склалося після голосувань за зміни до Конституції. Комуністи, попри фінансові та політичні «бонуси», звісно, усвідомлюють шкідливість дружби з олігархами. А з іншого боку — йдуть із більшовиками на співпрацю, бо, зокрема, не хочуть бачити Віктора Ющенка з сильними президентськими повноваженнями. І справа не лише у правій іделогії В.Ю., а й професійних навиках, загартованих на посадах керівника Нацбанку та Кабміну. Бо вдала економічна політика, а з нею і зростання добробуту населення, зазвичай відбирає у нащадків Леніна «неблагополучний» електорат. І, цілком ймовірно, на наступних парламентських виборах комуністи взагалі можуть не набрати чотири відсотки, потрібних для проходження до ВРУ.

      Чим закінчилась нарада комуністичного бомонду України, ще невідомо. На «сходці», до речі, обговорювалося іще одне питання: партійна совість Адама Мартинюка, «дитяти» реформаторської та прокурорської дружби провладних сил і комуністів. Кажуть, між позицією своєї рідної матінки (Компартії) та нерідного вітчима (більшості) Адамові Івановичу більше імпонує остання. Мартинюк, мовляв, настільки злигався з «більшовиками», зокрема зі спікером Володимиром Литвином, що не виконує напутніх настанов (зокрема й щодо законодавства) своїх однопартійців. За що боролися, на те й напоролися, каже у такому випадку наш мудрий народ.