Видання історичних документів, які стосуються українського гетьмана Івана Мазепи, започатковано у Санкт–Петербурзі, з ініціативи російських науковців. Як розповів «УМ» Володимир Свербигуз, завідувач відділом Міжнародної школи україністики НАН України, у перше видання увійшли облікові книги, документи російських воєвод, царські грамоти з гетьманської канцелярії столиці Івана Мазепи Батурина, а також дві поезії самого гетьмана. «Залишається дивуватися, чому така непересічна подія не викликала відгуків або рецензій провідних українських істориків і літературознавців», — каже пан Свербигуз. Опубліковані документи зберігаються в архівних зібраннях міста Санкт–Петербурга.
«Іван Мазепа не задовольнявся титулом мецената, він був поетом, умів грати на музичних інструментах, — розповідає Володимир Свербигуз. — Надрукований російськими науковцями новий твір Івана Мазепи відрізняється тим, що написаний під час його гетьманування». Йдеться про Мазепину думу «Розмова старого з тілом», перекладену з оригінального польського тексту російською мовою та записану в Посольському правлінні. «Мова думи не викликає подиву, бо в тогочасній культурній політиці Гетьманщини митці паралельно вживали українську, латинську та польську мови, а церковні діячі — ще церковнослов’янську та грецьку. Російська мова використовувалася рідко, переважно під час зносин з московськими чиновниками та царатом», — коментує науковець. Те, що думу Мазепи надіслали до Посольського правління, свідчить, що твір було декламовано під час урочистої події в присутності високопосадового московського чиновника, якого ця подія зацікавила.
«У пошуках поетичної мазепіани на цьому не слід зупинятися, — зазначає Володимир Свербигуз. — Пригадаймо, що у ХІХ столітті поет Тимофій Падура відшукав у московських архівах записник київського митрополита Іоасафа Кроковського «Пам’ятник моїх времін», де, між іншим, були вміщені поезії гетьмана Івана Мазепи за 1707—1709 роки. Цей записник київський митрополит захопив із собою 1718 року під час подорожі до Москви, але в дорозі помер. У своїх записках Тимофій Падура переповів про кілька поезій Івана Мазепи, зокрема «Чайку», що згодом стала народною піснею. Але він подав лише фрагменти поезій гетьмана, які перекрутив з української мови на польську».