«Христос Воскрес!» — мовила український Прем’єрміністр Юлія Тимошенко, відкриваючи засідання комітету з питань економічного співробітництва російськоукраїнської Міждержавної комісії. «Воістину Воскрес!» — відповів її російський колега Віктор Зубков, який приїхав до української столиці у другий день Великодня.
За день перед тим, як літак російського прем’єра приземлився у Борисполі, російські ЗМІ оприлюднили інформацію із посиланням на неназване джерело у їхньому уряді: мовляв, Віктор Зубков збирається до Києва, аби показати чергову «кузькіну мать» українським друзям. Йшлося про чергові, причому дуже суттєві, обмеження нашого експорту до Росії, жорстке лобіювання інтересів російської фірмиекспортера ядерного пального для АЕС (мовляв, Москва шалено невдоволена підписаним контрактом між «Енергоатомом України» і американським поставником. — Авт.) та захист інтересів російського акціонера компанії «Укртатнафта».
Але Віктор Зубков, оточений п’янкою атмосферою свят, окрилений відвідинами КиєвоПечерської лаври, про що довго мріяв, виглядав досить миролюбиво. Найбільше враження на нього справила заява Юлії Тимошенко, що Україна нарешті розрахувалася із своїми боргами за газ. «На сьогоднішній день ми відправили останню платіжку», — наголосила Леді Ю. «Усі питання зняті, проплати пройшли», — російський прем’єр продемонстрував, що бухгалтерія Кремля оперативно доповіла шефові про нові надходження на рахунок. Юлія Володимирівна із придиханням у голосі подякувала гостю, що «ми змогли вирівняти стосунки в газовій сфері, підписати нові контракти і вийти практично на прямі відносини», а той, поправляючи окуляри, висловив сподівання на вибудовування довгострокових стосунків, «можливо, на 8—10 років, зі зрозумілими прозорими контрактами на транзит газу і його постачання в Україну».
Не встаючи зза столу, керівники урядів підписали одразу кілька важливих документів. Перший — про виробничу кооперацію між двома країнами. Якщо все буде добре, то вже у третьому кварталі нинішнього року Україна та Росія відновлять виробництво найбільшого у світі комерційного транспортного літака Ан124100 «Руслан». Це, нагадаємо, вже друга спроба двох країн «реанімувати» «старину»Руслана. Єдиний у світі авіалайнер, який може підняти у повітря вантаж вагою 150 тонн, створили ще за радянських часів у КБ ім. Антонова, а випускали до 1995 року заводи у Києві та Ульянівську. Рішення про відновлення спільного випуску ухвалили в серпні 2007го, але через півроку Росія в односторонньому порядку відмовилася від своїх зобов’язань.
Підписано також документ про стратегічну співпрацю у торговоекономічних напрямах з урахуванням вимог Світової організації торгівлі. При цьому Україна, користуючись своїм «майже членством» у СОТ, великодушно пообіцяла абмітній Росії свою допомогу та покровительство. Зубков, зціпивши зуби, стримано, але ввічливо дякував.
Прозвучала і тема ядерного пального. Щоправда, сформулювали її досить обтічно. Мовляв, сторони спільно будуватимуть атомні електростанції (?) та навіть у тісній співпраці вироблятимуть ядерне пальне. Але найбільше розчулив пункт про чергову спробу будувати міст через Керченську протоку. Інженерна споруда між Кримом і Краснодарським краєм вперше з’явилася у далекому 1944му, у розпал воєнних дій, але через рік перехід став жертвою зимових штормів. За радянських часів відновлювати його не стали, використовуючи пором. Натомість «проект століття»у 2004 році курував тодішній Прем’єр Віктор Янукович — у переддень президентських виборів, аби набрати очок у проросійськи налаштованого електорату. Торік мер Москви Юрій Лужков виділив на міст сто мільйонів доларів (існує декілька проектів мосту вартістю від 700 мільйонів до одного мільярда. — Авт). Влада Криму активно вхопилася за пропозицію, але МЗС України заборонив їй діяти до політичного вирішення цього питання на засіданні РНБО. Про ухвалення такого рішення останнім часом нічого не відомо.