Юрій Чижмарь: Конфлікти породжує сама виборча система

Голова Тернопільської облдержадміністрації Юрій Чижмарь — один із наймолодших українських «губернаторів» — належить до керівників уже нової генерації. Багато хто з місцевих політичних «зубрів» сподівався побачити в ньому такого собі «хлопчика», яким можна буде маніпулювати. Однак швидко виявилося, що закарпатець Чижмарь — із тих, кому палець до рота краще не класти. «Стойко (попередній голова ОДА) був добрий, а цей гланди вирве без наркозу і не спитає...» — так висловився про нового «губернатора» в приватній розмові один із його підлеглих. Не меншою несподіванкою для багатьох стало й те, що «ставленик Балоги» (передусім саме так, і небезпідставно, сприймають у регіоні нового голову) розпочав боротьбу із... політикою у виконавчій владі.

«Політичні компроміси — це не для мене»

— Пане Юрію, вас називають «людиною Віктора Балоги». І не лише через ваше закарпатське походження та минулу роботу на Банковій, а й у контексті останніх політичних подій. Якщо, скажімо, лінія Балоги розійдеться з лінією Президента — ви яку підтримуватимете?

— Як і Віктор Балога, я є членом команди Президента України Віктора Ющенка. Саме він доручив мені реалізовувати в Тернопільській області частину довіреної йому народом влади. Якщо ж у мене з’являться інші політичні погляди, то, перш ніж виявляти їх у конкретних діях, я мав би написати заяву й піти з цієї посади. Маю чітке переконання — голови державних адміністрацій не повинні гратися в політику.

— Самі ви належите до якоїсь партії?

— Так, я член «Пори». Однак я не допускаю таких речей, як, наприклад, протягування на посади своїх однопартійців. В області немає жодного керівника районної адміністрації, який би був членом цієї партії. І жодного «пориста» нема в мене в заступниках, бо я в кадрових питаннях керуюся зовсім іншими критеріями. Тож коли до мене приходять і кажуть про квоту посад для якоїсь партії, бо вона, мовляв, стільки–то голосів на виборах завоювала, я відповідаю: квота є в місцевих радах, а для політиків існують політичні трибуни. У виконавчій же владі повинні працювати професіонали. І якщо в партійців є гідні кандидатури, то я готовий їх розглядати. Головне — вони повинні якісно робити свою справу.

— Чи змогли ви налагодити нормальне співробітництво обласної адміністрації та облради? Вашому попереднику цього так і не вдалося зробити, причому протистояння багато в чому зумовлювала різна партійна приналежність керівників.

— Державні адміністрації й ради повинні співпрацювати. Це аксіома успішного розвитку будь–якого регіону. Тому з першого дня перебування на посаді налагоджую ділові стосунки з керівництвом облради. Сьогодні ж через недієздатність Тернопільської обласної ради не вирішується низка важливих для області проблем. Це й програми в галузі соціального захисту населення, на які неможливо відкрити фінансування через відсутність рішення ради. Є в нас також хороша ідея щодо добудови найстаршого довгобуду в області — приміщення нової бібліотеки в Тернополі, але й тут неможливо зрушити справу без рішення сесії. Я вже не кажу про програму соціально–економічного розвитку області на 2008 рік, яка чекає свого розгляду депутатами більше місяця...

Вважаю, що підвалини цих неузгодженостей закладено самою виборчою системою. Бо на місцевому рівні повинні керувати не політичні лідери, а громадські, яким довіряє суспільство і які в першу чергу вболівають за інтереси людей. А в нас натомість громада нерідко стає заручниками міжпартійної боротьби. Сподіваюся, що законодавство буде змінено, на місцевому рівні запровадять мажоритарну систему виборів, і люди обиратимуть до складу ради безпосередньо ту особу, якій довіряють.

Нині ж у радах усіх рівнів таке твориться... Кумівство та сватівство під час формування списків — масове явище, депутатами стають люди з кримінальним минулим...

Знаєте, я готовий поступатися у своїх діях, але поступатися винятково в інтересах громади. А політичні компроміси — це не для мене.

«Чимало болючих проблем реально вирішити на рівні місцевої влади»

— Юрію Васильовичу, за п’ять місяців «губернаторства» ви об’їздили область вздовж і поперек, досить серйозно займалися аналізом ситуації в усіх основних галузях. Які проблеми регіону вважаєте найболючішими, як бачите їх вирішення і що вже робиться?

— Оскільки область аграрна, то найбільше, зрозуміло, турбують сільськогосподарські проблеми, і передусім — земельні. Багато ділянок орендуються за неприпустимо низькою ціною (замість обов’язкових трьох процентів від вартості є й півтора, і один, і пів). Як наслідок, селяни отримують надзвичайно низький доход, тож ми відпрацьовуємо схему врегулювання орендної плати. Зокрема, розробили типовий договір оренди, зважаючи на те, що багато хто з власників землі взагалі не має цього документу, або має договір, укладений на кабальних умовах. В області складено реєстр усіх сільгоспвиробників із точним зазначенням, яку площу, на який строк і на яких умовах вони орендують. Відтак доведемо до всіх необхідний оптимальний стандарт і вживатимемо заходів для розірвання договорів із тими, хто не готовий його дотримуватися. Це цілком реально вирішити на рівні місцевої влади.

Друга гостра проблема теж пов’язана з використанням землі. Майже половину з більш як сотні всіх місцевих кар’єрів використовують незаконно. Дуже слабо веде облік маркшейдерська служба, дуже низький рівень сплати податків. Власники підприємств, які використовують ці кар’єри, абсолютно не забезпечують рекреації землі, то ж якщо ми раптом припинимо їхню діяльність — всі видатки на виправлення становища необхідно буде компенсувати з бюджету.

Ще один головний біль — це вантажівки, які постійно курсують до кар’єрів дорогами, пристосованими в основному для руху легкових автомобілів. У результаті дороги руйнуються так, що перевізники потім відмовляються ними їздити. Тоді виникають проблеми вже з транспортним забезпеченням населених пунктів. Звичайно, незаконні кар’єри можна закрити. Але хто забезпечить роботою людей, які там працюють? До того ж частина цих кар’єрів не має документів для законної роботи лише тому, що Мінекономіки затримує проведення відповідного конкурсу. Тож шукаємо наразі оптимальний вихід.

— Чи вдалося виправити ситуацію із значними заборгованостями на цукрових заводах Тернопільщини?

— Слава Богу, так. Перед Новим роком борги з виплат за буряк сягали двох мільйонів гривень. Завдяки допомозі голів райдержадміністрацій та правоохоронців нині ми вийшли фактично на стовідсоткову проплату. Однак наступний сезон може бути загрозливим — є сумніви щодо запуску кількох заводів. Найближчим часом зустрінуся з власниками таких підприємств, щоб обговорити їхні бізнесові плани. Щось їм диктувати я, звичайно, не можу, бо всі ці заводи приватні. Але ми зобов’язані створити умови, аби і селянам було вигідно вирощувати, і переробнику — переробляти. Тим більше що кожен із цих заводів залишається у своєму районі базовим підприємством, де працює велика кількість людей.

«В Україні це перший випадок, коли на загальнодоступному інтернет–сайті публікуються абсолютно всі рішення голови адміністрації»

— Багато хто відзначає, що ви зробили роботу адміністрації значно прозорішою, ніж раніше...

— Сьогодні дуже важливо відновити довіру населення, насамперед — саме через прозорість діяльності влади. Тому вже з перших днів, запозичивши відповідний досвід секретаріату Президента, я запровадив публікацію на сайті облдержадміністрації абсолютно всіх моїх рішень, навіть кадрових, і думаю, що в Україні це перший такий випадок. Ми — державна установа, яка фінансується з бюджету, то які в нас можуть бути секрети перед громадою? Це саме я пропоную робити й органам місцевого самоврядування. Але, на жаль, вони не готові працювати в такому режимі. І хоч багато говориться — особливо представниками партій — про демократію, реально дотримуватись стандартів цієї демократії вони не можуть чи не хочуть.

Коли, приміром, ми в адміністрації готувались до наради з детінізації економіки, я доручив, щоб усі відповідні матеріали були розміщені на сайті адміністрації ще за 20 днів до проведення наради. Аби кожний підприємець міг подивитись і висловити свої думки, аби був зворотній зв’язок.

Мені, зокрема, дуже не подобається теперішня практика Кабміну, коли прийняття якихось різких кардинальних рішень не узгоджується з думкою підприємців та виробничників. Як приклад — рішення про заборону оренди держмайна. В результаті припинилася відправка продукції зі спиртзаводів області, які використовують для транспортування цистерни «Укрзалізниці». А 20 відсотків бюджету області формують саме ці підприємства. Подібних грубих неузгоджень я не хотів би бачити на місцевому рівні.

«Сам Бог велів нам піднімати горілчані заводи»

— Не можу не запитати про спиртзаводи . Важко зрозуміти, чому при тій кількості спирту, яку виробляє область, ми маємо єдиний діючий горілчаний завод? Чи не вигідніше робити горілку тут і продавати вже готову продукцію? Тим паче що кільканадцять років тому тернопільська горілка славилася своєю якістю на всю Україну, особливо — виробництва чортківського заводу, який зараз взагалі «мертвий». Тим часом магазини регіону заповнені горілкою значно гіршої якості, виробленою з тернопільського спирту в інших областях.

— Сорок (!) відсотків високоякісних харчових українських спиртів виробляється на Тернопільщині. Тож сам Бог велів мати тут і свої горілчані заводи. Економічна вигода полягає вже навіть в суттєвому зменшенні транспортних витрат. До того ж переробка — це додаткова можливість забезпечити людей роботою. Тому керівництво спиртового об’єднання я орієнтую зараз саме на неї. Є надія (питання з інвестиціями вже вирішено), що найближчим часом запустимо, наприклад, лікеро–горілчаний завод у Монастирському районі. Думаємо і про подальшу долю згаданого вами підприємства у Чорткові. Водночас доводиться констатувати, що увійти зараз у горілчаний ринок із його шаленою конкуренцією надзвичайно важко.

ДОСЬЄ «УМ»

Чижмарь Юрій Васильович

Народився 27 жовтня 1974 р. в Ужгороді.

Закінчив Ужгородський державний університет (спеціальність — «правознавство») та Інститут міжнародних відносин Київського національного університету («міжнародне право»). Кандидат юридичних наук.

Був депутатом Ужгородської міськради двох скликань. Працював викладачем, доцентом Ужгородського державного університету. Відтак — заступником начальника Тернопільського обласного управління юстиції, начальником управління та керівником Закарпатської обласної державної адміністрації .

09.2006 — 10.2007 — у групі помічників Віктора Балоги на Банковій, керівник служби глави секретаріату Президента.

1 листопада 2007 р. призначений головою Тернопільської облдержадміністрації.

Одружений, дружина Катерина — державний службовець, працює в системі юстиції. Виховують 11–річного сина.

Захоплення — дзюдо, футбол, лижі, кіно, театр.