Нам «імплантують» чуже м’ясо

Наприкінці минулого тижня Кабінет Міністрів повідомив радісну передвеликодню новину: відтепер щомісяця до України завозитимуть дешеве імпортне м’яса. Плюс 25 тисяч тонн на ринок щомісяця за ціною 17 тисяч гривень за тонну «вкидатиме» Держрезерв. Це, мовляв, буде потужним точковим ударом уряду по черговій «м’ясній кризі», яка нині набирає обертів.

Уже у квітні наша країна імпортувала майже 15 тисяч тонн м’ясної сировини, встановивши тим самим своєрідний рекорд. Однак на ціни цей імпорт не вплинув: вони залишилися такими, як були, ба навіть зросли. Втім, за словами учасників ринку, такі обсяги — це крапля в морі. Адже, за даними Мінагрополітики, дефіцит м’яса в Україні становить 200 тисяч тонн, а незалежні експерти називають удвічі більшу цифру.

Суто економічна проблема, як це у нас часто буває, набула ознак міжвідомчого, підкилимного, навіть політичного конфлікту — між урядом та секретаріатом Президента. Так, голова Держкомітету з державного матеріального резерву Михайло Поживанов розповів журналістам про погрози, які він буцімто вислухав від керівника секретаріату Віктора Балоги. За словами БЮТівця Поживанова, йому зателефонував пан Балога і висловив приблизну таку сентенцію: «Життя нам усім дається один раз, і це значить, що далеко не всі постанови уряду треба виконувати. Якщо хоч один кілограм м’яса з Державного резерву потрапить на ринок, у тебе вже завтра будуть великі проблеми з усіма правоохоронними органами, і жоден мандат тебе не врятує...».

Попри те, що сам Віктор Балога свою точку зору щодо діалогів з Поживановим не оприлюднив, аналітики дуже сумніваються, що ціновий «бліц–криг» уряду Юлії Тимошенко буде успішним. «Ціна кілограма м’яса в живій вазі нині становить 15—16 гривень, — розповів «УМ» відомий експерт Володимир Лапа. — Імпорте м’ясо, як нам обіцяють, буде коштувати 13—14 гривень. Тобто, на перший погляд, маємо зниження ціни приблизно на десять відсотків. Але існують закони ринку: якщо з’явився ажіотажний попит на велику кількість продукції — продавець одразу ж піднімає на неї ціну. Тому бажання України купувати велику кількість м’яса може підняти світову ціну на цю продукцію. А це значить, що здешевшання ковбас та шинки для українців буде тимчасовим, адже завтра виробникам вже ніде буде взяти дешевої сировини».

Сьогодні окремі політики говорять про те, що необхідність товарних інтервенцій має підтримати Верховна Рада. Втім, за словами Володимира Лапи, незважаючи на цю норму, уряд подекуди майстерно знаходить недосконалості чинного законодавства і користується ними у своїх інтересах. Так, м’ясо можуть завезти до України за такою ж схемою, як цукор у 2004 році. Тоді одна державна структура імпортувала цей продукт, а потім від нього відмовилася — і цукор потрапив до Держрезерву. Без сплати мита, ясна річ.

Законопроект про безмитне ввезення 354 тисяч тонн м’ясної сировини, зареєстрований у Верховній Раді, не враховує так званих «сотівських» нововведень. Адже мито за м’ясний імпорт і так значно зменшиться — з оподаткування вилучать специфічну складову в європейській валюті, яка нині становить 600—800 євро за тонну. Вже сам цей фактор здатний спричинити революцію на ринку: Україну завалять європейське м’ясо і ковбаси, а «безмитне» може остаточно добити галузь.

Вітчизняне тваринництво, яке нині й так дихає на ладан, від таких нервозних дій уряду опиниться у непростій ситуації. Глибину кризи різні експерти оцінюють по–різному. Так, Володимир Лапа вважає, що буде проблема, але не катастрофа. «Рентабельність тваринницьких підприємств нині становить 9—11 відсотків, — каже він. — Втративши десять відстотків через дешевший імпорт, вони працюватимуть без прибутку, але й без збитків». Начальник інноваційного відділу асоціації «Укрм’ясопродукт» Олександр Альшанов налаштовний песимістичніше. У розмові з кореспондентом «УМ» він зауважив: «Падіння чисельності поголів’я великої рогатої худоби за рік становить майже 11 відсотків, свиней — майже 20 відсотків. Головні причини — різке подорожчання пального, а також зменшення земельних площ, які виділяють під кормові культури. Головні прибутки селянин, як відомо, отримує від ріпаку та соняшнику, які перербляють на біопальне, а страждають від цієї тенденції тваринники. Штучне зниження рентабельності господарств може зруйнувати їх».

Утім всі опитані експерти єдині у думці — тваринництво потребує не хаотичного регулювання, а скрупульозної роботи для виведення його з кризи: державних програм, не обов’язково дотаційних, а спрямованих на залучення інвестицій, певних преференцій для вітчизняного виробника.

Деякі політики, зокрема Володимир Литвин, не на жарт налякали своїх співвітчизників: мовляв, імпортне м’ясо, що його мають до нас завезти, не польське, як стверджуєть, а бразильське та аргентинське, причому термін придатності його давно вичерпаний. Олександр Альшанов вважає, що ці побоювання не позбавлені підстав. Утім навіть європейська свинина по зав’язку «нашпигована» гормонами та препаратами росту. «Завдяки інтенсивним технологіям свиня живе від народження і до забою 5,5—6 місяців. Таким чином, ми отримуємо зовсім інший, «штучний», продукт. Але виробники радо купують таке м’ясо: закон не вимагає маркувати ковбаси, які містять гормони та інші неприродні добавки».