Нам було дуже соромно, що навігація по Дніпру відкрилася ще 29 березня, а «УМ»ний відділ «Столиця» так і не зійшов на борт жодного київського теплохода. Заважали об’єктивні причини, включно з погодою. І нарешті ось воно — сталося... Вродило! Ми — на Київському річковому вокзалі, вибираємо прогулянку... Перше розчарування: на сайті Київської міської державної адміністрації нам впало у вічі відразу кілька варіантів. Наприклад, маршрут «Річковий вокзал — гирло Десни» (тривалість — 2 години, вартість квитка для дорослих — 20 гривень). Або подорож до Київського моря (тривалість — 3,5 години, вартість — 40 гривень). Або найбільш банальний варіант «Поділ — Осокорки» (тривалість — 1 година 40 хвилин, вартість — 20 гривень). Проте нам запропонували просто прогулянку. Як «просто Марію» — бери, плач і не кажи, що тебе не попереджали стосовно граничної її простоти. Навіть не прогулянку, а «прогулку» — чомусь оголошення адміністрація порту друкує російською.
О’кей. Поплавали на неоковирному «плавзасобі» вздовж берега, заплатили за вояж, що тривав близько години, 30 (!) гривень, «помилувалися» з води на горезвісний будинок по Грушевського, 9 та й повернулись у редакцію, після чого вирішили трохи поспілкуватись із чиновниками. В адміністрації річкового вокзалу «УМ» запевнили, що все перераховане на сайті КМДА запропонують киянам та гостям міста дещо згодом — наприкінці травня, коли порт запрацює на повну потужність. Тоді бажаючі матимуть можливість дістатися і Осокорків, і Десни — загалом у суботу–неділю дніпровські кораблики робитимуть до 60 рейсів. (Хоча на порталі міськдержадміністрації замітка про столичні розваги йшла під заголовком «Екскурсії на теплоходах по Дніпру відновилися»). Відносно ціни просили не дивуватися — дорожчає все, і пальне зокрема, тож вартість поїздки залишиться на рівні 30 гривень. А за телефоном, який зазначено в оголошенні для замовлення екскурсій, «Україні молодій» сказали, що індивідуальні забаганки (в рамках розумного) вони розглядають, але лише не в день випускних балів у школах. Варіант відпочинку «из–за острова на стрежень, на простор речной волны» школярі розібрали ще в січні. Зате якщо ви — ветеран Великої Вітчизняної війни, 9 травня (за наявності ветеранського посвідчення) вас покатають Дніпром безкоштовно.
...Хоч це і з іншої «опери», не можу не згадати недавнє хвилювання через Музей народної архітектури та побуту в Пироговому. Так, усі ми були, є і будемо на боці музейчиків (а не в числі тих, хто симпатизує ідеї урізати територію заповідника й віддати землі на поталу забудовникам), але... Ніхто так і не зміг докладно пояснити журналістам, чому музей так мляво популяризує себе, чому не заробляє копійчину бодай на випуску якихось буклетів, чому в будні його об’єкти стоять зачиненими й у значному радіусі довкола них немає жодної душі, яка могла б не те щоб провести екскурсію, а бодай відповісти на просте запитання чи наглянути за дотриманням правил безпеки, нагнати потенційних паліїв тощо... Подібні «чому?» не вивітрювались дніпровським бризом і під час нашої поїздки. Річковий туризм локального значення міг би принести Києву які–не–які прибутки, поєднати приємне й корисне. Якби теплоходи не були такими старими, бридкими і, пардон, смердючими. Якби хтось узяв на себе обов’язок продумати цікаві маршрути й інші «фішки» на борту (окрім пива і російської попси). Якби влада згадувала про місто не в порядку самопіару і не напередодні виборів. Але це вже щось із області фантастики, еге ж?
ДО РЕЧІ
Київський річковий порт є одним із найбільших портів Дніпровського басейну. Побудований він у 1897 році. Основний профіль діяльності — видобуток та реалізація піщано–щебінкової продукції. Екскурсійні та прогулянкові рейси по Дніпру — його «друге покликання». Як стало відомо «УМ», нині державна адміністрація Подільського району Києва готується до капітального ремонту будівлі річкового вокзалу. Що поробиш — вік зобов’язує...
