Доки не пролунали постріли...

«УМ» повідомляла про кривавий інцидент на териконах шахти імені Сташкова, внаслідок якого одна людина загинула, а двоє важко поранені. Правоохоронці буквально на місці події затримали чотирьох її учасників, а одному з них вдалося втекти. Судячи з офіційної інформації обласної міліції, це була кривава розборка кримінальних угруповань на грунті перерозподілу впливу у сфері незаконного видобутку та реалізації вугілля, яке збирали серед відвалів породи на териконах. Натомість дедалі переконливішою вимальовується версія, що все було зовсім не так; проте керівництво «Павлоградвугілля» «вмиває руки»

«Териконові королі», хто вони?

Та й у самому Павлограді останнім часом справді заговорили про гучні з’ясування стосунків між місцевими бандитами з підпалюваннями автомобілів. Серед версій — розборки «териконових королів». Своє логічне продовження вони отримали 11 квітня на териконі шахти імені Сташкова. Однак самі териконщики (так називають тих, хто видобуває вугілля з відвалів породи, заробляючи цим на прожиття) іншої думки. Хоч вони, збентежені цим, тепер категорично відмовляються називатися, проте навіть анонімні свідчення здаються вартими уваги. Зокрема, териконщики стверджують, що підозрюваний у вбивстві 49–річний Х., сидячи за кермом авто, того дня погрожував стріляниною, а коли скло опустилося з боку пасажирів і почали стріляти, люди розбіглися від біди подалі.

На переконання териконщиків, убитий Богдан Брусенцов та важко поранені брати Зубенки (їхній батько у Павлограді є людиною досить відомою як тренер боксерів) просто охороняли видобуте ними вугілля і перевозили «чорне золото» споживачам. Сам же транспорт немовби належить колишньому начальникові з рекультивації ВАТ «Павлоградвугілля», який, пішовши з об’єднання, зумів розкрутитися настільки, щоб мати зиск із териконів.

Але пристрасті довкола вугілля розгорілися минулого літа. За свідченням людей, які заробляють тут на шматок хліба не менш як 10 років, до цього ніяких конфліктів не виникало. Відлагоджений механізм працював безперебійно. Тепер же невідомі, що представилися охоронцями з «Павлоградвугілля», зажадали здавати вугілля саме їм, але за вдвічі нижчою ціною. Люди стали активно протестувати. Про ці бурхливі події навіть було знято фільм, який суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Ігор Петренко за позовною заявою «Павлоградвугілля» як забезпечення позову анекдотично заборонив демонструвати майже 30 телеканалам, більша частина яких про цей відеопродукт і гадки не мала.

Потім Україну сколихнула інформація про побиття териконщиків співробітниками міліції, разом з якими, стверджують люди, неодноразово з’являвся і Х. «Дійшло до того, що він почав привозити своїх людей, почав терикони захоплювати, людей бити, — цю розповідь чоловіка, який звично не забажав представлятися, ми записали на відеокамеру. — На сташковському териконі це було не вперше. Коли він заїхав із людьми, вони побили териконщиків битами... Люди написали численні заяви до міліції, але розглядів ніяких немає... Люди воюють, лаються, бігають, ховаються, однак все одно стараються потихеньку заробляти... А він постійно погрожує, що нас постріляє, повбиває».

За твердженням людей, Х. разом з «Павлоградвугіллям» почав змушувати їх працювати на них. Териконщики, звісно, на це не погоджувалися, бо на пропоновані їм гроші вижити неможливо. На териконах, стверджують, водночас могли і більш як 300 чоловік працювати. А порода, в принципі, порожня — лише невеликий відсоток вугілля у ній набереться. І якщо зберуть максимум три тонни, то що з них отримаєш. Ціна — 100 гривень за тонну, треба розділити ці гроші чоловік на 50. А потім Х. та іже з ними стали перехоплювати автомобілі, які забирали видобуте териконщиками вугілля. При цьому ніхто ніяких документів не пред’являв. Потерпілі ж молоді люди немовби й потрапили під цю роздачу, бо не підкорилися.

Поки не було «донецьких», люди працювали спокійно

— Поки не було від «донецьких» начальника безпеки «Павлоградвугілля», людей ніхто не чіпав, — розповідає ще один з териконщиків. — Як тільки вони прийшли, то все поділили, людей залякали, як кажуть, загнали до стійла... Приїхали сюди, значить, і тут вугілля є... Ну яке ж вугілля, ради Бога, якщо купу перекидати і набрати 3—4 виварки (одна виварка — 30 кг. — Авт.) — це ж праця пекельна, але вони й це хочуть забрати...

— Куди тільки не зверталися — і до районної міліції, і в Дніпропетровську шукали захисту. Я вже не вірю, що хтось нам зможе допомогти, — додає інший. Люди розповіли, що спершу шлях автомобіля перекривали, а потім і взагалі поставили шлагбаум та охоронця біля нього — наче зі служби безпеки.

— Ці хлопці самі боялися працювати, шукали захисту, — розповідає териконщик, що бачив, як усе відбувалося. — Тільки вони почали йти, як їх розстріляли, а по телебаченню повідомляють, що два угруповання не розібралися... Богданові спершу в руки поцілили, затим — у ноги, а потім впритул розстріляли.

Убитий Богдан Брусенцов, дитині якого не виповнилося й року, донедавна викладав у технікумі в Павлограді. Працював з 14—15–річними учнями, колегам запам’ятався спортивною статурою, не пив і не палив, конфліктністю не відзначався. Отож загибель Брусенцова стала шоком для всього колективу.

Прес–служба ВАТ «Павлоградвугілля» розповсюдила інформацію, з тексту якої проглядається прагнення «вмити руки». Мовляв, породний відвал шахти імені Сташкова розташований на відстані трьох кілометрів від підприємства і його територія не охороняється. Водночас визнається — він є об’єктом незаконного промислу місцевих мешканців і конфлікти між особами, які намагаються контролювати процес відбирання вугілля, траплялися й раніше.

— Ми неодноразово відзначали, що нелегальний видобуток вугілля з породних відвалів небезпечний насамперед для тих, хто ним займається, — зазначає генеральний директор «Павлоградвугілля» Микола Тищенко. — По–перше, присутність сторонніх людей під час роботи технологічного транспорту ВАТ «Павлоградвугілля» — бульдозерів, КРАЗів — категорично заборонена... По–друге, незаконна діяльність таких «старателів» породжує виникнення тіньового ринку вугілля з породних відвалів — це вже не локальна проблема нашого підприємства, а серйозна загроза громадському правопорядку в Західному Донбасі. Тому я наполегливо прошу представників органів влади різних рівнів, а також правоохоронних органів звернути серйозну увагу на цю проблему і надати нам дієву допомогу.

Усе як у відомому прислів’ї: «Доки смажений півень не клюне». Ще з минулого літа як вихід висувалася ідея зарахувати териконщиків до штату шахт із наданням їм необхідного соціального пакету. Проте жодного кроку, аби розв’язати проблему, з боку керівництва «Павлоградвугілля», органів влади, міліції зроблено не було. Аж доки не пролунали постріли...