Ризикована держава

Згідно з даними ООН, 1,63 відсотка дорослих українців — хворі на СНІД. Причому не йдеться про розповсюдження смертельного вірусу лише серед так званої «групи ризику» (наркоманів та повій. — Авт.) — недуга завойовує і донедавна здоровий прошарок населення. Так, станом на сьогодні, лише за офіційною статистикою, 440 тисяч наших співвітчизників є ВІЛ–інфікованими, а з початку невпинного розповсюдження інфекції у світі в Україні вже померли 12 тисяч хворих.

Утім Кабмін суттєво скорочує видатки на профілактичні заходи з боротьби зі смертельною хворобою. Національна програма, покликана на боротьбу з недугою, зусиллями урядовців цьогоріч буде профінансована лише на 2,2 мільярда гривень замість необхідних 6,5 мільярда. «Сучасні зусилля боротьби зі СНІДом з боку центральних і місцевих органів влади, громадськості і донорів є недостатніми й досі суттєво не вплинули на епідемію. Окрім цього, під час оцінки заходів, які Україна спрямовує на боротьбу з розповсюдженням хвороби, встановлені серйозні недоліки, а відтак необхідно терміново розробити нову загальнодержавну програму на 2009—2013 роки із запобігання розповсюдження ВІЛ–інфекції та її лікуванню», — додає координатор системи ООН в Україні Френсіс О’Доннел.

Погоджуються зі статистикою ООН і в українському Центрі профілактики та боротьби зі СНІДом. Однак, переконують тут, ситуація справді є важкою, проте не критичною і не гіршою, аніж у сусідніх державах. «Цифри є об’єктивними і точними. Проте це не означає, що в Росії темпи поширення чи кількість захворювань нижча. Приміром, там на статистику впливає фактор неоднорідного контингенту населення. Зрозуміло, що в областях, де монолітними групами мешкають мусульмани, і захворювань менше — достатньо сильний вплив має віра», — пояснив «УМ» фахівець епідеміологічного відділу Центру Юрій Круглов. За словами Юрія Валентиновича, закиди про неефективність програми протидії СНІДу в Україні є принаймні не зовсім коректними. «Наскільки мені відомо, діюча сьогодні концепція розрахована до кінця 2008 року, і розроблялася вона не лише українськими медиками, а й за участі європейських колег. Що стосується досліджень нашого Центру, то, згідно з опитуваннями, ефект від коштів, спрямованих на поінформованість населення, таки є. Безумовно, він не такий швидкий, як того б хотілося, однак темпи розповсюдження нехай повільно, але спадають. Гадаю, за кілька років результату таки буде досягнуто».