Дерев’яні церкви, яким по 200 років — чим не розкіш? У Білоцерківському районі на Київщині їх аж три, у селах Шкарівка, Сухоліси і Сорокотяги. Ольга Петрівна Денисюк, відповідальний секретар районної організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури, знає багато про стародавні пам’ятки свого району, має цілу бібліотечку книжечок про храми Білоцерківщини, написаних на основі досліджень місцевого історика Євгена Чернецького. Разом із нею, на запрошення районної держадміністрації, вирушаємо на архітектурні оглядини. Авто мчить, а краєзнавець розповідає про змієві вали, тисячолітні городища, кургани, що збереглися в багатьох селах району. В’їжджаємо в Шкарівку — чисте, випещене село з трьома тисячами мешканців, де кілька успішних підприємств виробляють ковбаси і сир, вирощують печериці. Тутешній голова сільради найняв кількох працівників, які підмітають вулиці й дбають про впорядкування пам’ятних місць.

Невгамовний Володимир Гришко знову демонструє своє рішуче бажання підтримувати молоді таланти, власноруч підписуючи їм путівки у багатообіцяючи творче життя. Тільки–но повернувшись з Америки, де Маестро працював за контрактом у Нью–Йорку, в «Метрополітен Опера», він знову вирушає у творче відрядження. Цього разу — Україною, де протягом місяця проходитимуть відбіркові тури проекту «У пошуках перлин».

«УМ» уже повідомляла про можливу участь України в німецькій театральній бієнале «Нові вистави з Європи». Нагадаємо читачам, що кандидатури учасників пропонуються компетентними «патронами». Український театр «патронує» «бубабіст» Олександр Ірванець. Саме він порадив організаторам запросити на фест харківський театр «Арабески» з їхньою останньою виставою «Радіошансон (Вісім історій про Юру Зойфера)».