Розстріляні брехнею

Той факт, що останній фільм Анджея Вайди — «Катинь» — біографічний, ні для кого не таємниця. Але всі були переконані, що батька польського режисера Якуба Вайду було розстріляно в катинському лісі неподалік Смоленська. Насправді ж його утримували у Старобільському таборі на Луганщині. Як стало відомо в останнє десятиріччя, всіх польських офіцерів зі старобільського списку розстріляли у Харкові.

Батько Анджея Вайди, офіцер кінної артилерії, потрапив у радянський полон у вересні 1939 року. Близько 250 тисяч польських офіцерів та інтеліґенції — вчителі, професори, лікарі, інженери, юристи — опинилися у Козельському (Смоленська область), Старобільському (нині — Луганська область) й Осташківському (Калінінська область) таборах. Якуб Вайда опинився саме у Старобільську.

У 2005 році мені випала нагода побувати у цьому нічим не примітному містечку на Луганщині. Тоді до Старобільська з’їхалися діти й онуки польських офіцерів, щоби пом’янути своїх батьків і дідів, яких вони, як і героїні фільму Вайди, так довго чекали, і встановити пам’ятну дошку на стінах жіночого Свято–Скорбященського монастиря. Операцію доправлення офіцерів із таборів до обласних осередків НКВС назвали цинічним словом — «розвантаженням».

Але до Харкова перевезли не всіх офіцерів: 48 із них померли в полоні або були застрелені під час спроби втекти. Польський цвинтар у Старобільську знаходиться у сосновому лісі. І досі не полишає мене думка: як можна було знущатися з людей саме у стінах храму? Коли до Старобільська приїздили поляки, кожну із будівель монастиря вони називали по–своєму: «будинок генералів», «будинок офіцерів», «будинок для допитів»... До самого храму дітей безневинно убієнних не впустили: жінки не мали хусток...

У Харкові польських офіцерів (серед них був чоловік на прізвище Вайда) вбивали у підвалах НКВС (цей зловісний будинок, відгороджений від міста височезним парканом, тепер «обживає» Харківська СБУ, а вулиця й досі зветься Раднаркомівська). Розстрілювали вночі, тіла вивозили в ліс неподалік району П’ятихатки. Уже в роки незалежності у харківському Лісопарку знайшли 15 братських польських могил. Харківський цвинтар було відкрито в липні 2000 року (тут поховано 4300 польських офіцери і 2746 невинно закатованих громадян колишнього СРСР).

Доля Якуба Вайди повторює історію головного героя фільму, який зняв його син. Як розповідав Анджей Вайда, у списку жертв Катині, оприлюдненому німцями у 1943 році, було і прізвище Вайда. Збігалося і військове звання, от тільки ім’я було інше — Кароль. Через те мати Анджея Вайди чекала чоловіка до самої смерті... Лише у 2004 році Головна військова прокуратура Росії повідомила про результати катинської справи.

Анджей Вайда говорить, що його дорога до Харкова була дуже довгою, як і дорога до фільму «Катинь», який він знімав усе своє життя (йдеться не про технічний процес). «Я вперше зміг щось дізнатися про батька, — розповідав у Харкові режисер, — коли поїхав на Захід зі своїм фільмом «Канал». Знайшов книжку «Катинь» зі вступним словом генерала Андерса. Згодом познайомився з офіцером, якому вдалося врятуватися. Позаяк останні листи батька прийшли саме зі Старобільська, я зрозумів, що мій батько має бути серед похованих у Харкові. Мене дуже схвилювало те, що на харківському цвинтарі поховані не лише польські офіцери. Ось чому так важливо було зняти фільм, спрямований проти тоталітарної системи!»

НА ВЛАСНІ ОЧІ

«Катинь» відкриває Дні польського кіно в Києві

Сьогодні стрічкою «Катинь», яка була за кілька кроків від цьогорічного «Оскара», відкриваються у київському «Кінопалаці» Дні польського кіно. Метр Вайда буде особисто присутнім на українській прем’єрі «Катині».

Дні польського кіно покажуть киянам, окрім того, ще шість фільмів — «Штучки» Анджея Якимовського (нагорода ім. Параджанова на кінофестивалі у Тбілісі та гран–прі берлінського «Золотого лева»), «Жасмин» Яна Кольського, «Усе буде добре» Томаша Вишневського, «Світлі блакитні вікна» відомого у нас режисера Богуслава Лінди, «Хоровод» Єжи Штура, а також «У пана Бога в садку» роботи Яцека Бромського.