Вовкун запалює свічку

Сьогодні ввечері в ізраїльському місті Бат–Ям, в амфітеатрі на 1300 місць пролунає український реквієм — «Панахида за померлими з голоду» композитора Євгена Станковича на вірші Дмитра Павличка. Завтра в залі «Генрі Краун» театру «Ієрушалаім» буде другий виступ. З Ізраїлю починається великий ідеологічно–культурний проект «Україна пам’ятає — світ визнає», присвячений вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років. З цим твором для двох солістів, мішаного хору, читця та симфонічного оркестру українські музиканти об’їдуть 15 країн світу, виступлять у найпрестижніших концертних залах.

Це перший за останні кільканадцять років великий міжнародний проект Міністерства культури і туризму, МЗС та Інституту національної пам’яті. Якщо врахувати, що міністерська концепція на виконання указу Президента України про вшанування жертв Голодомору 1932—1933 років була прийнята лише в середині січня (її автор — міністр культури і туризму Василь Вовкун, він же був і першим постановником «Панахиди»), а наприкінці лютого вже був графік виступів, заброньовані концертні зали, а в середині квітня узгоджені всі протокольні, інформаційні й організаційні справи, то Управління міжнародних зв’язків Мінкульту, можна сказати, спрацювало як динамічна приватна культурницька структура. Цього разу міністерство пішло цивілізованим шляхом, підключивши закордонні продюсерські компанії для пошуку і оренди найкращих концертних залів світу — «Аврора Афакот Продакшн» (Ізраїль), Presto Konzertpromotion (Австрія) та «Агенція Артистичної Концертур» (Польща).

Україна очікує від цього проекту інформаційної віддачі, адже концерти пройдуть переважно в тих містах, де розташовані штаб–квартири впливових міжнародних організацій — Європейський Союз, НАТО, ЮНЕСКО, ООН, ОБСЄ, а значить, це ще один аргумент єврочиновникам та політикам, аби країни та організації, які поки не визнали Голодомор геноцидом проти нашого народу, прийняли це рішення. Акції проекту «Україна пам’ятає — світ визнає», крім виконання «Панахиди за померлими з голоду», включають тематичну виставку (фотоматеріали виготовив і розповсюдив по посольствах минулого року благодійний Фонд «Україна 3000»), «круглі столи», присвячені трагедії Голодомору, за участю науковців, представників громадськості та мистецької еліти України та інших країн. Донедавна навіть традиційний фуршет–прийняття організатори планували у формі тризни з українським коливом замість частування, але в посольствах сказали, що з коливом виникає занадто багато оргпроблем.

Оскільки проект великий і тривалий — він потребує і чималих витрат, але Мінкульт знайшов мецената — корпорацію Група компаній «Планета», яка взяла на себе частину витрат — оплатила оренду залів. «Це дорогий проект, але є речі, які не вимірюються в фінансовому еквіваленті, — каже заступник міністра Тимофій Кохан. — Усі цифри вміщаються в бюджетну програму, культура не умре після цього проекту, як заявляє дехто». Загальний бюджет наразі не оприлюднюють, а от «ціна» акції в Ізраїлі, як повідомив учора Василь Вовкун, — 1,4 млн. гривень.

Опорою в мистецькому проекті будуть національна академічна капела «Думка», солісти Ніна Матвієнко і Сергій Магера, Національний симфонічний оркестр України і симфонічний оркестр Національної філармонії будуть підміняти один одного відповідно до власного гастрольного графіка. А от у США та Канаді «Панахиду» виконуватиме оркестр Донецького оперного театру. Наразі диригент Володимир Сіренко кілька днів репетирує з Ізраїльським симфонічним оркестром. Учора в Ізраїль вилетів і «помаранчевий» діджей», актор Євген Нищук, який у «Панахиді» виконуватиме роль читця, а також троє науковців — доктор історичних наук, завідувач відділу історичної політології Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України Юрій Шаповал, радник Служби безпеки України Володимир В’ятрович, доктор історичних наук, професор Геннадій Боряк — вони задіяні в прес–конференціях, «круглих столах».

Після Ізраїлю «Панахиду за померлими з голоду» почують у Лондоні, Амстердамі, Празі, потім у Відні, Брюсселі, Торонто, Афінах, Мадриді, Гданську, Берліні, Братиславі, Парижі, Женеві, Вашингтоні та Нью–Йорку. У кожній країні глядачам (а це переважно місцева еліта) вручатимуть буклет їхньою мовою — під вражаючою червоно–чорною обкладинкою лібретто, стаття Валентини Борисенко про Голодомор і диск із записом «Панахиди».