Це трохи схоже на УНА–УНСО локального масштабу. Але тільки трохи. Летючі бригади руху «Збережи старий Київ» з’являються в місцях, до коїться несправедливість, переважно у вигляді незаконних забудов. Між собою активісти «ЗСК» спілкуються в інтернеті, один з їхніх ресурсів — уже досить добре відомий серед киян інтернет–блог community.livejournal.com/saveoldkyiv. Рух не структурований, позбавлений поділу на лідерів і підлеглих, упізнаваної атрибутики абощо. Програма й мета — одна: вберегти залишки Києва від тих, хто їх нищить. Робиться це цілком серйозно і завзято, але з елементами карнавальності, яка є навіть в імені сьогоднішнього «УМівського» візаві.
Чапай каже (тобто пише у своєму ЖЖ), що народився він у 1919 році, так і не потонув у річці Урал, бо «вічно живий і молодий». А ще — стверджує, що «папаха та шашка forever». Мабуть, вся ця екзотика була варта того, аби добряче побігати за Чапаєм — від інтерв’ю він відмовлявся, бо вважав це нескромним по відношенню до інших представників «ЗСК». Зрештою, подіяв аргумент, що для запису на диктофон усього Чапаєвого війська треба, мабуть, бути майором Мельниченком, тобто мати купу часу й електронної пам’яті. А в іншому випадку рух має делегувати у спікери когось одного. Отже, делегат Чапай. Живий і молодий — зі словом про Київ.
— Скільки часу існує рух «Збережемо старий Київ»?
— З вересня. Тобто півроку.
— Ти його започаткував?
— Ні. Насправді це були дві дівчини, до яких потім приєдналися друзі. Членства ж у нас нема, тому скільки нас зараз, я сказати не можу. На акції приходить іноді до 200 осіб.
— А почалося все...
— З відстоювання Пейзажної алеї. Чотири місяці ми займалися винятково Пейзажною алеєю. Коли своїми власними руками закопали там котлован, призначений для зведення незаконної багатоповерхівки, і ситуація, схоже, почала виправлятися, ми почали допомагати й іншим. Стали працювати по Жовтневій лікарні...
— Там ситуація була гостра. З міліцією тобі вже доводилося мати справу?
— 16 березня були сутички й був один потерпілий. Але я особисто з міліцією справи ще не мав.
— А мати в майбутньому не боїшся?
— Ні. Ми ж ніколи не переходимо певну межу...
— Нібито це обов’язкова умова...
— ...бо займаємося ненасильницьким опором. Блокували декілька разів будівельну техніку... Розумієте, ми створюємо інформпривід. Стоїмо собі, будучи готовими до того, що нас міліція забере, але ж це буде при телекамерах! Як можна пояснити, за що затримують людей? За те, що вони мирно протестують проти забудов?!
— Тобто мета вашої появи на Пейзажній алеї, біля Жовтневої лікарні чи на Аскольдовій могилі — відправлення інформаційного месиджу про те, що щось негаразд?
— Це — метод. А мета — зупинити забудовників.
— Контакт ви тримаєте через інтернет?
— Так, спілкуємось на блогах. Якщо термінова мобілізація — тоді за допомогою СМС.
— Якого віку активісти «ЗСК»?
— Відсотків 25 — студенти.
— Ти теж студент?
— Навчаюся в Києво–Могилянській академії, закінчую останній курс. Мені лишився один предмет, тому я раз на тиждень ходжу на пари. А ще працюю перекладачем.
— А що це за історія з Латинською Америкою, яку ти об’їжджав автостопом?
— Ну напозичав грошей, мені вистачило на квиток. Приїхав до Сполучених Штатів, працював там на відновлювальних роботах після урагану «Катріна». Нас було четверо друзів, і потім ми поїхали далі: Мексика, Куба, Гватемала, Сальвадор, Гондурас і Нікарагуа. А в Коста–Рику мені вже візу не дали...
— А на ріку Урал теж не дали? Василь Іванович Чапаєв — це що, кумир дитинства?
— Та ні. Насправді Чапай — це той, котрий з анекдотів. Моє прізвисько в інтернеті.
— А насправді Чапая звати...
— Антон Водяний.
ДУМКА З ПРИВОДУ
Деякий наївний романтизм Чапая в його віці (а нашому герою — 26) можна тільки вітати. Зворушує, як він вірить у те, що міліція паритиме собі голову, викручуючись перед телекамерами з причинами затримання людей на масових акціях. Чапай з його переконаннями трохи скидається на маленького принца Сент–Екзюпері: прибрався після урагану «Катріна» — приберись у Києві. Словом, наведи лоск на всю планету. А деяка «лівацька» мішанина з портретів Карла Маркса та знамен із Че Геварою (Маркс і Че «брали участь» у захисті Пейзажної алеї) — це, мабуть, той казан, в якому ще будуть варитись і викристалізовуватись ідеї для подальшого життя Чапая та його друзів. Хоча вони справді виступають проти засилля капіталу на київських пагорбах, але не належать до жодних партій. Так принаймні зрозуміла ситуацію «УМ»...
