Якщо Остапа у Ільфа та Петрова «понесло», то мера нашого Черновецького «занесло». Але Бендер був особою колоритною і брехав образно та натхненно, а Черновецький — нудно бубонить одне й те саме: у цій чи тій незаконній забудові винна попередня влада. Якщо він має на увазі Сан Санича Омельченка — то останнього вже два роки як немає на київському «престолі». Так що часу для виправлення його помилок у нинішнього київського очільника було більше ніж достатньо. Проте «прокинувся» Черновецький тільки зараз.

«Незлим тихим словом» згадував 3 квітня гуртожиток заводу «Ленінська кузня» (вулиця Сурикова, 5) і «помаранчеву» владу, і «Юлін добробут». Не було ще й дев’ятої ранку, коли мешканці гуртожитку вишикувались на прохідній, готуючись зустріти незваних, але очікуваних гостей — судових виконавців. Останні мали прийти по «душі» восьми родин, яких прирекли на примусове виселення. Кілька кремезних хлопців у чорному з написами «Охорона» мляво тупцювали поміж людьми і спочатку намагались перевіряти документи у тих, хто заходив до приміщення. Втім кореспонденти «УМ» їх проігнорували. Проштовхавшись у самісіньку гущавину подій, ми дізнались про таке.