Заввідділом Барської бібліотеки Лілія Місінкевич біля колекції Партикевичів. (Фото автора.)
Подарунок, який отримала райбібліотека у місті Бар на Вінниччині, можна вважати королівським. Упродовж півроку заклад культури отримав з Америки чотирнадцять габаритних посилок із літературою, а загальна кількість різноманітних українських видань перевищила півтори тисячі. Виходили у світ ці книги впродовж останнього півстоліття переважно за кордоном, до того ж значна частина їх нині — рідкісні. Потрапили книги на Поділля не для виконання певної допомогової програми, або через широкий добродійний жест однієї з фундацій, а завдяки приватній ініціативі родини Партикевичів, яка мешкає в місті Палатін поблизу Чикаго.
Річ у тім, що корені родини тягнуться з села Сеферівка, що поблизу Бара, і все життя їх притягує пам’ять про батьківщину. Багато обставин тієї пори, коли вони покинули село, поки що залишаються нез’ясованими. Відомо лише, що сім’я Партикевичів наприкінці тридцятих зуміла перебратися через кордон і замешкала в Західній Україні, в роки Другої світової війни і після неї брала участь у національному русі опору (наприклад, Надія Партикевич у 1946 році була санітаркою у повстанській сотні «Хріна» на Лемківщині), а згодом перебралася за океан.
Батько родини Петро Партикевич мріяв ще хоч би раз побувати в Україні, все життя збирав бібліотеку, яку збирався подарувати землякам. У вісімдесяті роки пана Петра не стало, але він заповів старшому синові В’ячеславові виконати його волю. У дев’яності той таки відвідав Поділля, розшукав родичів, згадав дитинство в Сеферівці. Торік В’ячеслав Партикевич узявся за реалізацію другої частини батьківського заповіту — зав’язав стосунки з районною бібліотекою і почав пересилати книги. Через збіг обставин чотирнадцяту посилку кур’єрська пошта принесла саме тоді, коли автор цих рядків перебував у бібліотеці, тож пощастило взяти участь в її розпаковуванні і першому перегляді новинок.
Аби оцінити, чим став такий подарунок для місцевих читачів, досить сказати, що за минулий рік головна бібліотека району за рахунок різних джерел поповнила фонди на 2,4 тисячі одиниць. А тепер сюди додалися понад півтори тисячі видань, котрі надійшли (і ще продовжують надходити!) зі Сполучених Штатів. А якщо взяти до уваги, що надіслані видання рідкісні і для провінційної глибинки практично недоступні — «Кобзар» Шевченка, виданий у Торонто, спогади героїні УПА Марії Савчин тощо, цінність їх зростає особливо, тому керівництво бібліотеки вирішило не вливати їх у загальні фонди, а створити окремий колекційний фонд родини Партикевичів.
Виявляється, я з Васею їздила по гриби. Я — як пасажирка електрички, а він — як машиніст електропотяга, що курсує між Полтавою й Кременчуком. >>
У глибокому дитинстві моїм улюбленим мультфільмом був дансько-французький анімаційний фільм 2002 року «Хлопчик, котрий хотів бути ведмедем» (Drengen der ville v?re bj?rn) режисера Янніка Хаструпа. >>
Днями в Котельві вперше відбувся ярмарок, присвячений «панянці» — традиційній для цих країв Полтавщини різдвяній випічці, яку Міністерство культури та стратегічних комунікацій нещодавно внесло до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. >>
Міжнародний форум «Освіта, наука, інновації: людський капітал у повоєнному відродженні України», який відбувся в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова за ініціативи Української ради миру, став майданчиком відкритого діалогу між науковцями, освітянами, державними діячами >>
Дешер, Дансер, Прансер, Віксен, Комета, Купідон, Доннер, Блітцен та Рудольф — дев’ять відомих оленів, що тягнуть санчата Санти у ніч перед Різдвом. >>
Природа створила незліченну кількість видів і дала їм лише одну умову: коли настане час, вам доведеться або пристосуватися, або померти. >>
