Святкування Благовіщення у Східній Церкві почалося наприкінці IV — на початку V століття. Спершу свято вважалося Господським і звалося «Христове Зачаття», а в VII столітті його перенесено до Богородичних. Дату святкування встановлено 25 березня (за юліанським календарем), бо за дев’ять місяців, 25 грудня відзначається Різдво. До того ж, за старим переданням, цього дня було створено світ. День, коли архангел Гавриїл з’явився в Назареті і сповістив Діві Марії, що вона стане Матір’ю Сина Божого, вважається початком спасіння кожного з нас, тобто народження для вічності. Ікона Благовіщення — це образ цієї доброї новини (благої вісті) для людства. Згори, із небесного пруга, на Богородицю сходить сила Святого Духа. Архангел Гавриїл символізує тут Слово Боже. Діва Марія — усе людство. Вона нахилила голову на знак згоди. Через цю її згоду земля стане оселею неба. На стародавніх іконах Марія тримає в руках веретено і червону нитку: вона перевтілює почуте від Ангела і «тче тіло Слова Божого». На пізніших зображеннях Архангел–Благовісник простягає Марії гілку білих лілей — символ чистоти.
Цікаво, що Великий князь Ярослав Мудрий збудував над столичними Золотими воротами церкву, присвячену саме Благовіщенню. «Щоб завжди була радість тому городові Благовіщенням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла», — пояснює цей вчинок князя літопис. У тому храмі Благовіщення Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері увесь люд своєї держави. За народним віруванням, на Благовіщення «пробуджується земля» і все живе, що досі спочивало в зимовій сплячці. Вважається, яка погода на Благовіщення, така буде й на Великдень.