Цьогорічний форум юних музикантів запам’ятався рекордно низькою кількістю учасників, віртуозністю вихованців грузинської школи і відчуттям того, що з десятого, ювілейного конкурсу харківське дітище великого маестро Крайнєва нарешті отримає достойне організаційне обрамлення. Підготовка до чергового дійства почалася вже зараз і обіцяє чимало приємних сюрпризів.
Класика запалює зірки
Грузинська тринадцятирічна піаністка Аня Кіпіані за два минулих роки перемогла у трьох музичних конкурсах, включаючи престижний паризький форум імені Н. Рубінштейна та брала участь у міжнародному фестивалі Володимира Співакова. І ось нарешті незаперечне Гран–прі на цьогорічному харківському конкурсі, що за весь час свого існування отримав репутацію найскладнішого за рівнем програмних вимог. «Зіграти у тринадцять років «Гумореску» Шумана — справжня провокація, — каже Володимир Крайнєв. — Це один із найглибших філософських творів, що має надскладну форму і такий же непростий зміст. Його справедливо побоюються навіть зрілі видатні музиканти. Аня ж просто купалася вільно і провокаційно у цій музиці. Вона смілива і дуже складна дівчинка зі своїм баченням і відчуттям. Це вже — не дитина, а справжній музикант із дуже глибоким і складним нутром».
Учасники молодшої групи, за словами фахівців, на харківському конкурсі завжди відзначаються високим рівнем підготовки і рідкісною обдарованістю. Очевидно, саме тому обрати кращих серед них буває надзвичайно складно, і журі, як правило, номінують на кожне місце одразу по кілька учасників. Дев’ятий конкурс не став винятком. Першу премію серед молодших конкурсантів розділили Ямато Каматсу з Японії та китаянка Кі Ксю. Друга незаперечно дісталася кореянці Кьюнг А Лі, а третя одразу трьом українцям — кримчанину Дімі Беляку та харків’янам Каті Гараніч і Владику Хайрутдінову.
З 22 учасників старшої групи до третього туру конкурсу були допущені вісім юних музикантів. Гра із симфонічним оркестром обласної філармонії та молодіжним оркестром «Слобожанський» — завдання не з простих. Саме ця частина конкурсної програми закріпила за харківським форумом статус надскладного і принесла перемогу ще одній вихованці грузинського педагога Дареджан Цинцадзе — Ані Гогаві та росіянці Тані Дороховій. Другу премію журі присудило Уцуші Імада з Японії, Рузанні Мінасян із Вірменії і харків’янину Марку Сердюку. А третю, відповідно, — киянину Арсену Яковенку та росіянці Анастасії Ясько.
Усі без винятку юні музиканти уже є переможцями одного чи кількох конкурсів. Оцінка їхньої гри авторитетним і незалежним журі (його складом опікується особисто маестро Крайнєв), — для юних виконавців має особливу вагу. Фактично усі переможці попередніх конкурсів, як мінімум, отримали солідні грошові премії і можливість виступити у Колонній залі Національної філармонії України та Великій залі Союзу композиторів Росії, а як максимум, — продовжили навчання у престижних музичних закладах світу.
Цього року, наприклад, до складу журі Володимир Крайнєв запросив володаря Гран–прі ІІ харківського конкурсу Ігоря Четуєва, який сьогодні навчається у його класі і регулярно гастролює країнами СНД, Європи, Америки, Далекого Сходу, а також виступає з відомими оркестрами Росії, Італії, Ізраїлю, Нідерландів, Німеччини та Франції. «Володимир Всеволодович настільки добре розуміється на тому, як треба грати дітям, аби вони максимально розкрилися у цьому віці, що я б не посмів бодай щось змінювати», — відповів Четуєв на запитання, чи не хотів би він щось змінити в роботі журі.
«Ямаху» пора залишити в Харкові
На участь у дев’ятому конкурсі подавали заявку 47 юних музикантів, приїхали 31. Якщо врахувати той факт, що навіть перший форум у далекому 92–му зібрав 90 конкурсантів, а четвертий і шостий — по сто, результат може здатися провальним. Володимир Крайнєв причину сумного рекорду пояснив природнім «недородом», тобто складною демографічною ситуацією в Україна та Росії, що мала місце в середині 90–х. Діти зараз на вагу золота, з чим погодився і директор Харківської середньої спеціалізованої музичної школи (саме у її стінах і з ініціативи її педагогів проходить конкурс Крайнєва) Валерій Алтухов. Він із сумом повідомив, що вже кілька років поспіль під час набору до перших класів цього навчального закладу відсутній конкурс, а відтак музична дванадцятирічка приймає фактично всіх дітей, які виявили бажання вчитися.
Умови самого навчання — не менш болюча проблема. «Я завжди говорю: ми не можемо на «Запорожці» змагатися з «Мерседесом», — каже директор. — Тільки під час конкурсу наші діти можуть зіграти на дуже якісному інструменті, бо його, завдяки Володимиру Всеволодовичу, привозять з Японії. А так наші вихованці вчаться «на дровах», тобто інструментах, які не мають міжнародних стандартів. Причому з року в рік, протягом тривалого проміжку часу».
Згадану Валерієм Алтуховим «Ямаху» до Харкова організатори конкурсу привозять уже десять років поспіль і щоразу повертають власнику. Чому не найбідніше в Україні місто і досі не придбало для престижного форуму цей елітний рояль, сказати важко. Особливо з огляду на те, що останнім часом у списку організаторів з’явилися не лише обласні державні структури, а й столичні. Треба хоч до десятого, ювілейного, форуму вирішити цю проблему, бо українській фортепіанній школі з кожним роком все складніше конкурувати з японською і китайською, які наразі переживають справжній бум. За словами Володимира Крайнєва, у Китаї сьогодні діє майже мільярд музичних шкіл, і Піднебесна не збирається зупинятися на досягнутому. На цю тенденцію вже встигла відреагувати Німеччина. Незмінний член журі харківського конкурсу професор Бернд Гецке заснував у Ганновері щось на зразок радянської центральної музичної школи, а її випускники, у свою чергу, — сімнадцять інших музичних навчальних закладів. На думку Володимира Крайнєва, якщо європейська фортепіанна культура не успадкує цей досвід, то вихованці східних країн уже найближчим часом відберуть у Старого світу лідерство.
Підготовку до ювілейного форуму організатори почали вже зараз. Той факт, що Україна стала відкритою державою, на думку професора Гецке, приверне до конкурсу більшу увагу європейців. «Раніше ми витрачали дуже багато часу в українському посольстві, аби отримати для поїздки до Харкова візу, — каже він. — А тепер я можу приїхати сюди вільно, так, як їду до Франції чи Великобританії. Це видатне явище».