Кожній сестрі — по «Пекторалі» й одна запасна

За шістнадцять років свого існування театральна премія «Київська пектораль» встигла обрости різними традиціями. Останнім часом одна з найпоказовіших — претензій до списку переможців менше, ніж до церемонії їх нагородження. Хоча в четвер режисер дійства Ігор Талалаєвський старанно намагався відійти від стереотипів, «прописавши» на сцені героїв «Принцеси Турандот», які оголошували номінації та розповідали театральні байки, жарти й анекдоти, бути дотепними їм, чесно кажучи, вдавалося не завжди. Але найбільше незадоволення публіки викликали деякі персони, яких було запрошено оголошувати переможців...

Перших осіб держави і міста на врученні «Пекторалі» традиційно не було, але і їхніх заступників усі вітали, наче добрих знайомих. Бо знали — ці люди в такий день із порожніми руками не приходять. Зачитавши привітання від свого начальства, представники влади перейшли до «роздачі слонів». Заступник глави секретаріату Президента Юрій Богуцький приніс «благу вість» про звання — кілька акторів та працівників театрів, причому не лише київських, отримали звання заслужених і народних артистів, заслужених діячів мистецтв. Серед них — Володимир Горянський із Театру драми і комедії та Валерій Легін із Молодого театру, які нарешті стали народними артистами України. Заступник мера Віталій Журавський наголосив, що цього року фінансування муніципальних театрів Київ збільшив до 81 мільйона гривень, нагадавши, що в 2006 році було лише 30 мільйонів, та вручив три ордери на квартири. Щасливим власником одного з них став актор Театру драми і комедії Олег Месеча. Заступник міністра культури Владислав Корнієнко нічого такого приємного не приніс. Але з його слів стало зрозуміло, що уряд театри дуже любить.

А далі настав зоряний час Молодого театру, який розпочав актор Станіслав Дудник. Переможця номінації «Кращий акторський дебют» (роль Колі, «Четвер­та сестра») найгучніше вітала група з Молодого театру, очолювана Тамарою Яценко. До речі, дуже приємна мізансцена — метр вітає свого молодшого колегу, не шкодуючи при цьому ні долонь, ні голосових зв’язок. Кращим режисером–дебютантом експерти визнали Кирила Кашлікова (вистава «Солдатики», Театр ім. Лесі Українки), якого вийшов оголошувати в. о. головного редактора газети «Хрещатик» Денис Жарких. Ні, я, звичайно, розумію, що Головне управління культури Києва до цієї премії має безпосередній стосунок, а газета «Хрещатик» є відомо чиїм рупором, але ж невже так складно бодай трішки проникнутися подією і, згадуючи класика, забути, що ти любиш себе в мистецтві й спробувати полюбити мистецтво в собі. «В. о. редактора Хрещатика», претендуючи на якусь дотепність, порадив театрам запрошувати на головні ролі політиків — Віктора Януковича чи Юлію Тимошенко, мовляв, тоді аншлаги та шалені рейтинги гарантовані. При цьому нерозуміючі погляди присутніх у залі для оратора наче й не існували — і далі він заявив: «Я дуже задоволений, що визначаю режисера...» Мабуть, йому ніхто не сказав, що режисера визначили експерти, які для цього передивилися 70 прем’єр у київських театрах. Жарких же наостанок так «перебрехав» нескладне, в принципі, прізвище Кашліков, що стало зрозуміло: театр і він існують в різних системах координат.

Відзнаки Володимира Карашевського та Володимира Соляника за кращі художнє та, відповідно, музичне оформлення вистави (йдеться знову про «Четверту сестру») отримував режисер спектаклю Станіслав Мойсеєв. Він же забрав і свою «Пектораль» — журі назвало «Четверту сестру» кращою драматичною виставою минулого року, а його дружина, актриса Римма Зюбіна, отримала відзнаку «За краще виконання жіночої ролі» (Таня, «Четверта сестра»). До речі, потужну конкуренцію Зюбіній у цій номінації складали Леся Самаєва (Людмила, «Останній герой», Театр драми і комедії) та Катерина Качан (Ромі, «Жінка з минулого», «Вільна сцена»). На «Четвертій сестрі» нагороди Молодого не закінчилися — кращою актрисою другого плану стала народна артистка Тамара Яценко (мадам Олександра, «Голубка»). Тамара Олександрівна зізналася, що всі шістнадцять років чесно ходила на «Київську пектораль» і, як та її Проня Прокопівна, «сиділа–сиділа, так зате ж висиділа». Зарядивши публіку своїм позитивом, Яценко не стала чекати закінчення церемонії, а поїхала в свій театр — грати «Голубку». Свято святом, але й робота є робота.

Нагороди Дмитра Богомазова, який зараз у творчому відрядженні у Пермі, отримувала його дружина Олена Богомазова. Богомазов минулого року попрацював на славу: його «Жінка з минулого» стала кращою камерною виставою, а сам він за цей же спектакль був «опекторалений» як кращий режисер. Кращою дитячою виставою стала «Наталка Полтавка» (Міський Академічний театр ляльок). Незвично мало, всього лише по одній «Пекторалі», цього року вибороли Театр на Подолі (Володимир Кузнєцов зі своїм Замухришкіним з вистави «Гравці» переміг у номінації «Краще виконання чоловічої ролі другого плану») та Театр драми і комедії — Олександр Кобзар (Віктор, «Останній герой») став кращим актором року.

Премію «За вагомий внесок в театральне мистецтво» оргкомітет присудив колишній актрисі Театру ім. Лесі Українки Ганні Пекарській. Премію «Подія року» отримав балетмейстер Раду Поклітару.