Груші під Садовим

Скоро депутати львівської міської ради можуть стати достойними конкурентами не лише братам Кличкам, а й Василю Вірастюку та Арнольду Шварценеггеру. У підвальних приміщеннях міської Ратуші для депутатів, мера Львова та решти його свити незабаром встановлять боксерські груші, штанги і тренажери для накачування біцепсів.

Щурам оголошено війну

Поки очільники Львова вирішують рутинні проблеми мешканців міста нагорі, тобто у затишних кабінетах, внизу, у підвальному приміщенні Ратуші, також кипить робота. Кілька сміливців на чолі з директором Львівського комунального підприємства «Ратуша–сервіс» Мироном Трохимчуком ведуть нещадну боротьбу зі щурами та накопиченим півстолітнім хламом.

— Коли я прийшов на цю посаду, то поставив собі за мету: не лише очистити й відремонтувати всі підвальні приміщення Ратуші, а й раціонально використати величезну площу для потреб людини, — розповідає кореспонденту «УМ» про підземельні роботи у Ратуші Мирон Трохимчук. Тож, не довго думаючи, пан Трохимук засукав рукава і вирішив свою ідею втілити у життя: перетворити захаращений підвал на... тренажерний зал для працівників мерії, кімнати відпочинку та гідний об’єкт для прогулянок туристів. З кавою, сувенірами і легендами про Львів.

Леніна винесли з ратуші. Назавжди

Загальна площа підвальних приміщень Ратуші — близько тисячі квадратних метрів, очищено більше ста.

— У тих приміщеннях, звідки вивезено хлам, уже ведеться капітальний ремонт. Наші працівники повністю замінюють електричну проводку. Водостічні труби та електропроводи «ховаємо» у стіни. Адже всі труби і проводи тут роками висіли, як гірлянди на ялинці. Добре, що ми взялися за ремонт, бо ці «гірлянди» могли б повторити трагедію 48–го (ратуша згоріла і була відбудована у 1948 році), — каже Трохимчук.

Поки КП «Ратуша–сервіс» не взяло на ремонтні роботи жодної копійки з міського бюджету. Обходяться власними силами. Кажуть, якщо чекати обіцяних коштів, то сміття у підвалах гнитиме ще півстоліття. Втім дещо із того непотребу таки принесло копійчину. У підвалі лежало все, що є у природі: прогнилі дерева, розбиті ще польські пічки, шматки цегли, зацвіла література епохи радянських часів, найрізноманітніші труби й металеві залишки. Останні підприємство здало на металобрухт й змогло видати робочим преміальні та підвищити заробітну платню. Водяний лічильник, датований 1938 роком, який знайшли в підвалі, згодом стане експонатом–прикрасою для туристів.

— А Леніна і Сталіна у підвалах не зустрічали? — натякаю, що на бюстах цих фігур у Москві можна непогано заробити.

— Такого добра ми вивезли на смітник чимало. Найбільше було портретів та плакатів. Були і надбиті фігури. Але щоб я на тих узурпаторах заробляв? Металеві труби — інша річ. А Ленін зі Сталіном — не дочекаються. Вони і так нам крові попили добряче, — гнівається Трохимчук. Каже, зацвілим картинним останкам вождів місце на смітнику.

Кожному депутату — по груші

— Очищені приміщення підвалу дуже красиві. Підвал збудованний у вигляді арок. Проводячи капітальні роботи, ми намагаємося там, де можливо, відкрити камінну та цегляну кладку, аби пізніше нею могли милуватися туристи, — посміхається Трохимчук.

Але все ж таки номер один — тренажерний зал. «У міській раді дуже багато молодих людей, котрі відвідують приватні тренажерні зали і платять за таке задоволення 300 й більше гривень щомісяця, — пояснює мій співрозмовник. — І я впевнений: не лише молоді люди, а й старі залюбки займатимуться спортом у підвальному приміщенні ратуші у вільний від роботи час. Тепер працівникам міськради не доведеться платити, а це, погодьтеся, також, при нинішніх цінах, не останній фактор, — у планах Мирона Трохимчука збудувати у підвалі душові кабінки, туалетну кімнату та кімнати відпочинку або, як їх нині називають — психологічного розвантаження. У тренажерному залі будуть встановлені бігові доріжки, боксерські груші, різноманітні штанги, гирі та гантелі, тренажери для пресу та накачування м’язів й інше спортивне спорядження.