Жінкам — жіночність. І чоловікам — теж

Жіноче

Продовжуючи тему суконь, варто було б звернутися по чудові сукні вільного силуету до Катерини Пшеченко. Лаконічні вгорі — скромні вирізи, коміри, і вузькі внизу — в районі стегон вони розширені максимально, у кишені можна сховати половину бутику. Природніх теплих кольорів сукні ще більше б виграли, якби не такий рясний квітковий орнамент у стилі слов’янського фольку зробила дизайнер. Як на мене, Катерині вдалися форма, силует, лінії, але з декором — трохи overdesign.

Якщо минулого сезону вперед вирвалися молоді дизайнери, цього — «закріпилися» метри. Оксана Караванська показала одну з найкращих своїх колекцій за останні кілька років, в якій врівноважились кутюрні фантазії дизайнера і речі, які можна без поправок назвати їх власними іменами — спідниці, сукні, пальта, жакети. Більше того, речі, які, за словами Оксани, цілком могли би бути в другій лінії. Колекція зроблена в темних кольорах — чорний, синій, лілово–сірий, причому окремо виділено чорно–білий блок — вічне пристанище інтелектуалки. Для жінок вільнішого світогляду в колекції Караванської є мініспідниці й дуже короткі сукні. Парадоксально, але в цільній і вивіреній колекції були і міні, і міді, і максі, і чисті лаконічні лінії, і об’єми, і гра фактур, і авторська мода — трикотаж ручної роботи, і світові тренди: зокрема довжина міді, акценти на плечах, агресивно підкреслена талія, клітинка. Дуже гарно попрацювала Оксана Караванська з офісною «клітинкою», химерно скроївши верх, майже у техніці печворк, використавши багато плісировок, і модний нині прийом – пришити на сукню чужорідний шматок і надати йому форму іншого силуету — дизайнерка чудово використала саме з сіро–фіолетовим картатим шовком. Ніби для надання індивідуальності кожній жінці, Караванська запропонувала різні види взуття — від лакових чобіт до ботильйонів без задників, туфлі на каблуку і балетки, а також, як завжди, химерні зооморфні та різнофігурні сумки, обов’язково рукавички — залежно від комплекту короткі або звичайні.

Блискучу колекцію сезону осінь–зима 2008—2009 і справді зимову показали Тетяна Земськова і Олена Ворожбит. «Зимовість» її полягала в пухнастих фактурах — мохер, вовна — і куртках–коконах, куртках–кулях із хутра із довгим пластичним ворсом. Утім вони ніяк не порушували загальну «правильність» образу — елегантні офісні костюми від Земськової–Ворожбит стали класикою жанру, не постраждали також пропорції і гармонія — якщо низ об’ємний, то вгорі все гладко і лаконічно, відтінки білого і молочного урізноманітнювали плісировка, «орнаментальна» фактура вовни. А сукні у Олени і Тетяни — романтичні, трохи «неправильні», асиметрія у складках, в оборках, у комірі, кольоровий контраст верхньої і нижньої сукні. Дизайнерський дует також не зміг встояти перед широкими спідницями з 70–х — спідниці у складку, шестиклинка, довга пачка, все–таки вони дуже компліментарні для жіночої фігури.

Колекцію Nota Bene&Karavay більшість експертів назвала не просто хорошою, а ідеальною. І це при тому, що Ірина Каравай працювала в розлогій колірній гамі — насичено–синій, сталевий, кораловий, абрикосовий, бірюзовий, темно–сливовий і водночас беж, молоко, попелястий, а декор зроблений у коміксовій естетиці Lowblow. Але ця колекція ще раз підтвердила загальне правило: якщо дизайнер усвідомлює, що і навіщо він робить, і в нього є смак, кітч не пройде. Лаконічний, дуже точний і, водночас, складний крій плюс ручний декор перетворює речі від Каравай на арт–об’єкти. Вона показала сукні, що можна носити самостійно і як сарафани, костюми із вовняних крепів, пальта — елегантні і спортивні водночас, укорочені брюки на широкому манжеті у поєднанні з комфортним і «розслабленим» трикотажем. Ручна вишивка, краплі дощу з кристалів Swarovsky, «інфантильні» прикраси — цей декор і дівчині найсуворіших правил, яка носить застібнуті на всі ґудзики блузи і джемпери під горло, не дасть «засохнути». З цією ж метою Каравай рекомендує і кольорові гольфи та лосини.

Показ донецької дизайнерки Наташі Глазкової стояв окремо в ряду дефіле прет–а–порте. Яскравий показ у дусі Гальяно, режисером якого виступала Ірина Дюденко, збив із пантелику таких собі любителів простої моди: Наташа взялася показати образ жінки, що пройшла крізь віки і вижила в складних обставинах. Тому і образи, і речі були дещо заскладними: сукні з розкішного шовку кольору бордо, темно–синій, чорний — складно кроєні, з великою кількістю складок, стійок, вертикальних елементів на спині і плечах, що імітують лати Жанни Д’Арк, королівські коміри, барочні рукави, готична витягнутість силуету. Сукні поєднуються з вузькими пайєточними брюками. Твідові трапеції прикрашені мереживом і букльованими вставками, а білий блок символізує чистоту, яка, можливо, і врятує цей світ. Доволі апокаліптичний спектакль на подіумі втім не «заплів» мізки модницям — 6 суконь із колекції уже замовлені «просунутими» клієнтками. Пошуки Глазкової зазвичай ведуться в площині моди завтрашнього дня і потребують не тільки осмислення, а й внутрішнього стрижня, щоб це носити.

І чоловіче

На 22–му Ukrainian Fashion Week не було окремого чоловічого дня, але кілька перфектних чоловічих колекцій вартували гучних «браво». По–перше, після пропущеного одного сезону на подіумі знову з’явився Олександр Гапчук і продемонстрував, що його дизайнерська фантазія нескінченна. Його колекція мультифактурна, і демонстрація запозичень чоловічої моди в жіночої підкріплювалася жіночими виходами в костюмах абсолютно чоловічого крою та філософії. Натомість чоловіків Гапчук вбрав у костюми з норковими лампасами і манжетами, з золотими принтами, приталені і призборені піджаки, джемпери з аплікаціями, прозорі сорочки, плісировані брюки. Щодо брюк дизайнер категоричний — продовжується мода на «підстрелені», завужені, обтягуючі штани, і нема на те ради. Віктор Анісімов для торгової марки WAWA загострив тенденцію далі нікуди — його лондонський Look може бути прийнятний хіба для дуже молодих українських хлопців, «не зіпсованих» класичними уявленнями про чоловічий одяг. Бо брюки в Анісімова не просто завужені та «підстрелені», і джинсові, і шовкові, і вовняні, і картаті вони просто обтягують не дуже рівні і не дуже атлетичні чоловічі ноги. Для більшої зворушливості Анісімов зробив у колекції багато трикотажних штанів, інколи вони, правда, нагадують класичні завдяки стрілкам, а інколи є точною копією кальсонів, тільки з благородніших матеріалів. Піджаки з коротким рукавом і молодіжні «тіснуваті» шкіряні куртки, футболки, сорочки і трикотаж із кумедними принтами льотчиків і літаків від Жені Гапчинської — така екіпіровка сучасного молодого чоловіка з активним способом життя. Сергій Смолін зробив другу колекцію для ТМ Idol, і в ній можна відшукати естетські речі для метросексуала з мегаполісу. Назва Global Chiсk повністю відповідає суті одягу — приємна фактура і стильний крій, хутро на комірах курток і піджаків, ледь завужені донизу брюки з — увага! — широким манжетом, а для демократичного виходу — з трикотажним манжетом. Дивовижно комфортні, але при цьому не втрачають представницької функції піджаки–кофти, джемпери, пуловери, які розбавляють класичні костюмні кольори. Це, безумовно, класика, але тонка, і з шиком. Анна Сосновська теж вдруге представила свою колекцію на UWF, але придертися немає до чого — один колір — немаркий чорний, але за рахунок підбору фактур, матової і блискучої, чоловік може укомплектувати собі «ненудний» гардероб.

І хутряне

Слід було б ще згадати про мінімалістичну хутряну колекцію, яку представила торгова марка DSFurs під керівництвом Ольги Альонової. Навіяна образом Одрі Хепберн із фільму «Сніданок у Тіффані», а, значить, і роботами тонкого кутюр’є Юбера Жіванші, «хутряні вироби» від DSFurs найменше нагадували шуби. Це були елегантні хутряні пальта з рукавом три–чверті, з маленьким коміром, натуральних кольорів, оздоблені іншим типом хутра — якщо пальто норкове, то манжети і оборка можуть бути з койота, бобра чи іншого хутра. Найдорожчим у колекції є пальто серед­ньої довжини з рисі — ніякого особливого дизайну, просто шкурки рисі на аукціонах хутра дорожчають рік у рік. Якщо зими й надалі теплішатимуть, у колекції є соболині безрукавки — вони прикрасять і найскромніше вбрання, і найскромнішу персону. Наостанок хочу похвалити за блискучу роботу з хутром колишню дизайнерку DSFurs Дашу Тараненко. Вона зробила цілком собі буржуазну колекцію, але широкі спідниці з оборками оторочила хутром, або пришила волан із лами, і ця «кабарешність» додавала правильному образу трохи куражу.

P.S.

Повірте, на Ukrainian Fashion Week було багато красивих речей, і не так багато красивих, себто модних колекцій, бо блузочки і спіднички все ж таки повинні мати сенс і естетичну цінність поза ціною тканини. Хотілося б слідом за Стефано Габбано і Доменіком Дольче, які на Міланському тижні моди закликали зменшити кількість днів і поганих колекцій, крикнути Ірині Данилевській: давайте суворіше відбирати колекції для показу, давайте берегти рівень. Але я знаю, що вона скаже: а звідки візьмуться талановиті молоді дизайнери як от Ліля Літковська?

P.P.S. Про талановитих молодих поговоримо іншим разом, але найближчим часом.