Пекти млинці і світ відкривати

Ці млинці смакували мені як ніколи. Можливо, тому, що пригощали ними пацієнти Сумського обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей–інвалідів. Вони самі їх і напекли, до речі. Куштувала їх у мальовничому селі Рибці, де розташована база центру — соціально–трудовий комплекс «Відродження». Звичайно, зараз тут дітей менше, ніж влітку. На човні не поплаваєш, та й на конях, катання на яких допомагає дітям видужувати, довго не погуляєш. Але дітям тут подобається завжди. «Як удома», — кажуть. До того ж протягом останнього року тут вони багато чому навчилися і стали значно самостійнішими. Ось і млинці — витвір рук тих дітей, які освоювали напрям «кулінарія».

Для звичайної дитини це, звісно, було б простим заняттям: подумаєш, млинців насмажити. Для дівчаток і хлопчиків з особливими потребами, вражених нервовими захворюваннями, кожна така справа — досягнення. А для їхніх батьків — полегкість. Адже дуже непросто доглядати дитину, наприклад, із важкою формою дитячого церебрального­ паралічу. Ще порівняно недавно такі діти були переважно клопотом батьків, і про медичну реабілітацію майже не йшлося. Коли ж заговорили про соціальну реабілітацію, з’явилася надія на те, що такі діти зможуть тією чи іншою мірою адаптуватися в соціумі.

«УМ» писала свого часу про проект «Містечко самостійного життя», що лише починав впроваджуватися у «Відродженні». Завдяки цій програмі обласного благодійного фонду «Благовіст», профінансованій всеукраїнським благодійним фондом «Крона», соціальна реабілітація зробила ще один крок. Дітей навчали користуватися пральною машиною та прасувати речі; пришивати ґудзики та в’язати гачком; доглядати за городом, вирощувати та збирати врожай... А дехто зміг і комп’ютерні ази освоїти.

Директор центру реабілітації Олена Шовкопляс каже, що проект завершився, бо скінчилося фінансування. Але і центр, і фонд «Благовіст» переконані, що справа, розпочата ними, продовжиться: вони просто не мають морального права її згорнути. Адже досвід проекту засвідчив, наскільки розвиваються діти, освоюючи ніби такі звичні щоденні вправи. Понад те за їхньою ініціативою мешканці «Містечка самостійного життя» обрали «мера» та «міністрів», придумали назви вулиць та площ. А як змагалися вихованці за заохочення і, відповідно, — можливість отримання у «банкові» містечка грошей — «рибців», з якими можна було сходити у «кафе» і купити собі чогось смачненького!

Окрім усього, проект виконав методичне завдання: всю «технологію» навчання в «містечку» було напрацьовано, зафіксовано і тепер нею можуть користуватися інші. «Я сама педагог–психолог за освітою, — говорить керівник проекту від фонду «Благовіст» Анна Алещенко, — і добре знаю, що системи реабілітації, напрацьованих методик практично немає. Тут все зібрано по крихтах. Адже не можна просто завести дитину на кухню і запропонувати їй щось робити. Треба поступово познайомити з усім, що там є, навчити заходів безпеки. Лише тоді поступово призвичаювати до елементарного куховарства...»

Для керівників місцевих реабілітаційних служб вже проводилися навчальні семінари, демонструвалися створені за проектом відеоуроки. Олена Шовкопляс представляла методику на київській конференції фахівців. «Для України це справді перша подібна практика, — говорить Олена Шовкопляс, яка свою роботу в ролі реабілітолога почала вісімнадцять років тому, коли в нас мало хто уявляв, що це власне таке. — Нам треба йти далі, вже є ідеї, бо ж освоєно перший етап роботи з дітьми. А щось треба дати й підліткам, вік яких найскладніший, бо вони вже розуміють, що відрізняються від інших і хочуть подолати цю відмінність...»