Принюхуйтесь. Це природно

      Без чого неможливо жити? Без води. Без їжі. Без грошей — ну так, звичайно. Не замислюємось лише над тим, що робимо без усіляких зусиль з нашого боку, — про дихання. Жити можна по-всякому, без рук, без ніг і навіть без очей, а от зовсім не дихаючи — дійсно важко. Якщо, звичайно, ви не «простий український вампір»... Певно, й вам не раз говорили про те, що ви дихаєте неправильно. В давні часи лікарі ділили всі хвороби на три групи. Перші  — виникають від неправильної свідомості, коли людина просто не знає, як жити у злагоді із власним тілом та матінкою-природою. Другі — від неправильного харчування. Треті — від неправильного  дихання. Отже, правильно дихати — не менш важливо, ніж правильно харчуватись чи пити «правильну» воду.

      Що відбувається, коли ми дихаємо? Працює діафрагма — м'яз дихання. Вона відділяє черевну порожнину від грудної і нагадує сонце, промені якого розходяться від центру до ребер грудної клітки. Якщо діафрагма ослаблена і нетренована, вона опадає, притискаючи черевні органи. При запорах у тонкому відділі кишечника, малорухливому способі життя, постійному курінні, схильності до частого вживання ліків, при шкідливих умовах роботи — коли вдихаєте пил, випари паливно-мастильних матеріалів, отруйні речовини, працюєте з фарбою — під дією електромагнітних випромінювань мускулатура органів дихання часто підупадає і перероджується, не може впоратися з функцією дихання. Так виникає багато захворювань, а причина, по суті, одна — невміння дихати. Ми дихаємо лише верхніми ділянками легенів. Але можна змусити дихальну систему працювати на повну силу.

      У цьому допомагає парадоксальне дихання. Парадокс у тому, що вдихати треба не розправивши груди, а навпаки, звузивши верхні чи нижні ділянки легенів. Для цього достатньо нахилитись або присісти. Між тим у спорті, навпаки, при будь-якому м'язовому зусиллі рекомендується робити видих. Наприклад, видихають на підніманні ніг у положенні лежачи при вправах на прес.

      Цю  систему, яка нині називається «дихальною гімнастикою Стрельникової», винайшли в 1930 роках. Творець парадоксальної дихальної гімнастики Олександра Стрельникова в 1934—40 роках була солісткою Московського музичного театру. Ті вправи, які стали основою відомої гімнастики, попервах розробляла її мати, Олександра Северівна, для відновлення оперних голосів.

      «Люди погано дихають, говорять, кричать і співають не тому, що хворіють, а хворіють тому, що не вміють правильно дихати, говорити, кричати і співати», — писала згодом Олександра Миколаївна. Відкриття пішло від тієї тези, що вміти співати — означає вміти дихати. Що є спів, як не вдих, який рухає голосові зв'язки? Гарний співак вдихає легко і на одному подиху проспівує довгу музичну фразу, а поганий співак вдихає для кожного слова і скаржиться на суху горлянку.

      Якось Стрельникова-молодша, яка страждала від грудних та серцевих болiв, під час одного з нападів інтуїтивно почала робити мамині дихальні вправи для голосу. Їй полегшало, і відтоді ми маємо її методику.

      Головною тезою системи стала думка про те, що головним є вдих, а не видих, і то вдих не глибокий, коли груди розкриті, а, так би мовити, затиснутий. Видих абсолютно пасивний. А от вдих завжди активний, шумний, емоційний, різкий і швидкий.

      На думку Олександри Стрельникової, коли легені працюють при «розчепіреному» вдиху, це не так корисно, як при стиснутих ділянках легенів. Тому що повітря, входячи в легені при розкритій грудній клітцi, розходиться вільно, без перешкод. М'язи, які забезпечують дихання, залишаються при цьому пасивними, не активізуються і не розвивають свою потужність.

      Головне правило — вдихати так, щоб форма легенів (зрізаний конус із основою внизу) не викривлялась. Приміром, якщо при вдиху розкинути руки, повітря заповнює вузькі верхні ділянки легенів і розширює їх, викривляючи їх форму та грудну клітку.

      Якщо, вдихаючи, обхватити свої плечі, то повітря заповнить легені від верхівок до дна, проходячи переважно вниз. Форма легенів зберігається. Якщо ж ми, вдихаючи, нагинаємося, то повітря розходиться якнайглибше, заповнює легені до найдрібніших шляхів передачі повітря без викривлень їх форми і перевантажень.

      Треба навчитись дихати стиснутими легенями. Мускулатура органів дихання в такому стані заважає повітрю розходитись, опирається йому, тому отримує навантаження, активізується, а якщо гарно тренуватися, то розвивається дуже швидко.

      Надзвичайну важливість і природність саме різкого і неглибокого вдиху можна оцінити простим спостереженням. У момент переляку або зненацька захоплена людина не випинатиме груди і не дихатиме на «повну потужність». Навпаки, вона притискає руки до грудей і затамовує дихання. Це і є природний вдих.

      Як пояснюють фахівці, що досліджували цей феномен, на світанку своєї еволюції людині часто доводилося принюхуватися, шукаючи ворога. Вона не «розтягувала»  довгий і глибокий вдих, а тривожно похапцем нюхала повітря. Сьогодні в людей немає в цьому потреби. От чому м'язи дихання слабнуть, газообмін відбувається недосконало і виникають хвороби.

      Для нормальної життєдіяльності клітин потрібна певна кількість вуглекислого газу в крові — 6,5-7 відсотків, тоді як кисню — 1-2 відсотки. В атмосферному повітрі, яким ми дихаємо, вуглекислого газу всього 0,03 відсотка, а кисню — 20 відсотків. При такому дефіциті вуглекисню в повітрі організм людини навчився збагачуватися ним просто в легенях. Хімічні реакції клітинного рівня насичують вуглекиснем венозну кров. Коли вона приходить до легенів, то віддає вуглекисень повітрю, яке потрапило в альвеоли — спеціальні легеневі мішочки, в яких відбувається газообмін. Під час вдиху насичене вуглекиснем повітря з альвеол поступає в артеріальну кров, створюючи необхідну концентрацію. Отож при диханні важливо не «вимити» цей вуглекисень iз легенів, що і дозволяє зробити парадоксальна гімнастика.

      Парадоксальне дихання може допомогти в лікуванні астми, гаймориту, застудних захворювань, неврозу і навіть діабету. Приміром, для астматиків характерний утруднений видих. Але замість того, щоб тренуватися видихати, фахівці їм радять вчитися різко вдихати. Бо чим сильніше вдарить хвиля у берег, тим далі відкотиться. Чим різкіший та емоційніший вдих, тим легше і непомітніше вийде видих.

      Отже, кілька «стрельниківських» вправ

      «Вушка». Хитайте головою вправо-вліво, ніби хочете скзати «А-я-яй, як не соромно!». Тіло непорушне. Праве вухо нахиляється до правого плеча — вдих. Ліве вухо до лівого плеча — знову вдих. Робити 96 разів. Це так звана «стрельниківська сотня», всі вправи робіть мінімум 96 раз, можна більше. 

      «Малий маятник». Хитаєте головою вперед — вдих, назад — пасивний видих, нічим не допомагайте повітрю виходити. Ніздрі повинні рухатися і склеюватись під час вдихання повітря.

      «Кішка». Поставте ноги на ширині плечей і уявіть себе кицькою на полюванні. Трохи присядьте і, повертаючись то вправо, то вліво, переносячи вагу тіла з однієї ноги на іншу, шумно принюхуйтеся  до повітря. Ця вправа навіть може зупинити напад астми.

      «Насос». Візьміть у руку паличку або щось, що може її символізувати — наприклад, згорнуту газету. Уявіть, що це рукоятка насоса і вам треба притьмом накачати шину. Вдих робите у крайній точці нахилу. Закінчився нахил — закінчився і вдих. Голову не піднімайте, дивіться на уявний насос. Повторювати вдихи одночасно з нахилом, часто, ритмічно і легко. Вправу повторіть 300—500 разів.

      «Обійми плечі». Підніміть руки на рівень плечей, зігніть у ліктях, поверніть долоні до себе і поставте їх перед грудьми. Кидайте руки назустріч одна одній, щоб ліва обійняла праве плече, права — ліву пахву. Швидко обіймаючи себе у такий спосіб, коротко й шумно вдихніть. Видихати вдається автоматично. Вправу повторіть 300—500 разів.

      «Великий маятник». Вправа об'єднує «Насос» і «Обійми плечі». Нахиляйтеся вперед, дотягуючись руками до землі, — коротко вдихайте, відхиляйтеся назад, обіймаючи руками плечі, знову вдихайте. Видих виходить сам.

      Рахувати кількість зроблених вправ треба обов'язково! Найзручніше фіксувати в пам'яті сотні вдихів, загинаючи палець на кожні вісім рухів. А ще можна дивитися на один куток кімнати під час однієї серії вправ, потім переводити погляд на інший куток і так далі.

      У період реабілітації після інсульту, інфаркту гімнастику слід починати з повороту голови та вправи «Обійми плечі» лежачи. «Насос» можна робити сидячи.

      Дихальна гімнастика допомагає також вилікуватися від заїкання навіть дорослим, а дітям — підрости, нормалізувати тиск, покращити роботу серця. Зрозуміло, що не в багатьох стане снаги робити вправи по 200—300 разів на день, але якщо вам це вдасться, то здоров'я — гарантоване.