Задокументований пшик

7 березня ц.р. «Україна молода» надрукувала інтерв’ю, яке дав газеті начальник Департаменту ДСБЕЗ МВС України Леонід Скалозуб. А якщо вже погоджуватися з високим міліцейським чином, то тільки після переконливих документальних, а не голослівних доказів.

Відповідаючи на запитання журналіста про те, чи доходять до суду справи про хабарництво й чи отримують хабарники «реальне покарання?», Л. Скалозуб заявив: «Так. Судіть самі, нещодавно передано до суду справу щодо голови Петриківської РДА, що на Дніпропетровщині, який отримав 400 тисяч доларів хабара і був заарештований. Вперше ми його задокументували ще в 2004 році на хабарі у 2000 гривень, але він лишався на посаді, тиснув на підприємців далі й отримував такі ж дрібні хабарі — ще з десяток фактів ми задокументували. Але логічне завершення сталося наприкінці минулого року — ми його затримали з родичем під час отримання 400 тисяч доларів (як зросли апетити!) за виділення землі підприємцю». Йшлося про Петра Гнатовича Лісного.

Справді, 25 березня в Царичанському райсуді нашої області розпочнеться прова­дження карної справи, порушеної проти утримуваного вже 8–й місяць під вартою чинного голови Петриківської РДА Петра Лісного за 400 000 доларів «хабара». А черезь день, 27 березня, — за буцімто отримані у 2004 році 2000 грн. «хабара».

Але ж це неправда! Ні «наприкінці 2007 року», ні тим паче у 2004 році П. Лісний не брав хабарів!

У 2004 році П. Лісний узагалі не був ще «відповідальною посадовою особою», а рядовим фермером і директором ЗАТ «Петриківка–агротехсервіс» і сам страждав від хабарників–прокурорів, як заявляв журналістам і стверджує у листах до Президента України Віктора Ющенка.

Головою Петриківської РДА П. Лісний став у травні 2005 року, після перемоги «помаранчевих» на президентських виборах. І відразу ж обіруч узявся за виконання програми «10 кроків назустріч людям». Та так, що протягом року подвоїв надходження податків до районного бюджету, припинив безкарне розкрадання землі й передав на баланс сільських рад із півдюжини виявлених нелегальних мисливських фазенд обласного начальства. Відмовився від запровадженого поперед­ником прейскуранта поборів за особисті прийоми громадян. Закликав прокурора, начальника міліції і голову районного суду припинити фабрикацію карних справ із наступним відкупом звинувачених за вигадані злочини, ретельніше розслідувати майже привселюдно скоєні, але так і не розкриті вбивства та інші злочини. Він звернувся до голови обласного апеляційного суду пана В. Віхрова з клопотанням призначити головою суду в Петриківку поряднішого фахівця, а до начальника обласної міліції пана Євдокимова (нині заступника міністра внутрішніх справ) — з проханням зняти погони з 12 офіцерів Петриківського РВВС або принаймні перевести їх в інші райони області, щоб не «кришували» петриківських злодіїв і не підривали авторитет міліції серед петриківців.

Можна лише уявити, який страх і яку шалену лють викликало завзяття П. Лісного у «потерпілих». Тоді й вирішено було запроторити його за грати чи принаймні скомпрометувати. За справу взявся місцевий «комерсант» С. Аветисян, якого П. Лісний примушував зареєструвати підпільні торгові підприємства і платити податки, вимагав припинити демонтаж поливальної мережі в селі Лобойківка й здачу труб у металобрухт (тобто, за оцінкою Л. Скалозуба, «тиснув на підприємців»). 14 вересня 2007 р. С. Аветисян увірвався в кабінет голови РДА П. Лісного і в присутності свідків кинув йому на стіл 2000 грн. До грошей «хабарник» і не доторкнувся, однак тут же був схоплений «на місці злочину» працівниками міліції на чолі зі слідчим районної прокуратури Шипуновим, який переслідував П. Лісного ще як начальника районного штабу «Нашої України» під час передвиборчої президентської кампанії і, нарешті, запроторив–таки ненависного «помаранчевого» за грати. Впродовж двох тижнів П. Лісного піддавали тортурам, але змушені були випустити. При виході зі спецізолятора П. Лісний був знову схоплений Шипуновим без інкримінації звинувачення, однак через три дні його відпустили. Утім проти нього було порушено аж дві карні справи. Одна — за 2000 грн. «хабара» від С. Аветисяна; а друга — за висмоктаним Шипуновим із пучки звинуваченням у розтринькуванні «по своему умыслу денежных средств» із громадського фонду Петра Калнишевського, який, до речі, був створений і почасти фінансувався фермером П. Лісним і від головування в якому він відійшов після призначення головою РДА.

Щодо 400 000 доларів. В інтерв’ю начальник Департаменту ДСБЕЗ МВС України Л. Скалозуб стверджує, що наприкінці 2007 року П. Лісний «отримав» рекордного хабара. А в «Постановлении о возбуждении уголовного дела 01 августа 2007 года по факту...» за підписом в.о. прокурора Дніпропетровської області Й. Ороса йдеться (дослівно) про «покушение на получение ... взятки в особо крупном размере». Є різниця між «отримав» і «покушенієм на получєніє»? Хоча й «окончєнноє покушеніє» не є поки що доконаним фактом, який мав місце і доведений у суді, а є лише припущенням, підозрою, вигадкою «борців з економічною злочинністю». Бо від місця вручення 400 000 доларів «...Лесной П. И. находился на расстоянии примерно 50 м в своем автомобиле «Опель–Вектра» г/н АН5874 ВМ» (дослівно зі звинувачення, пред’явленого 4 серпня 2007 р. слідчим з особливо важливих справ обласної прокуратури Д. Судоровим, який керував захопленням «хабарника–рекордсмена»). І, отже, не лише не «отримував» у руки, а й навряд чи бачив ті 400 000 доларів!

Логіка у пана Л. Скалозуба не зовсім «логічна». Як і у прокурорів Йожефа Ороса та Дмитра Судорова. В обласному апеляційному суді при виборі запобіжних заходів щодо затриманих «хабарника» П. Лісного і «посередника» Р. Грекова з’ясувалося, що напередодні «безівці» позичили у комерсантів 400 000 доларів і передали своєму провокатору С. Зайцеву для купівлі у Р. Грекова приватної фірми «Легіонер», власнику якої, за пропозицією районної земельної комісії, П. Лісний надав у оренду на 49 років 52 гектари землі (3,7 га оранки, 28,9 га пасовиськ, 15,8 га сінокосів, 3, 6 га боліт). 1 серпня 2007 р. на пропозицію буцімто «розведеного» «покупця» С. Зайцева і за згодою теж «розведеного» «продавця» Р. Грекова, котрі з корисливих міркувань вирішили утаємничити купівлю–продаж від своїх колишніх дружин, фактична купча була оформлена у нотаріуса як договір дарування. З нотаріальної контори «продавець» Р. Греков з «покупцем» С. Зайцевим відправилися до міського архітектурного управління, щоб перевести юридичну адресу фірми «Легіонер» з Дніпродзержинська, де мешкає Р. Греков, до Дніпропетровська, де мешкає С. Зайцев. Туди ж, до згаданого управління, за приватним терміновим викликом голови Петриківської районної організації Партії захисників Вітчизни Л. Настич прибув і член Спілки офіцерів України П. Лісний.

«Уважаемый Петр Игнатьевич! Я, Тягнирядно С., хочу довести до Вашего сведения следующее: что 01 августа 2007 г. по просьбе Грекова Ростислава я возил бухгалтера Илюхину Любовь Васильевну, которая помогала Грекову Р. Ю. оформлять документы по продаже фирмы «Легионер». Когда я ждал ее возле машины у здания городского отдела архитектуры г. Днепро­дзержинска, то слышал следующий разговор из машины–джип «Прадо». (На этой машине приехал человек, покупавший фирму у Ростика (тобто у Р. Грекова). Молодой человек, который сидел с ноут–буком в наушниках, громко и отчетливо сказал: «Все в порядке, она его вызвала...». ...Я считаю, что речь шла о Вас. Так как позже стало известно, что вызваны были Вы и приехали туда...».

По приїзді в Дніпродзержинськ інспектор ДАІ майже на годину затримав П. Лісного біля управління і відпустив лише тоді, коли С. Зайцев одержав документи і віддав гроші Р. Грекову, на якого, щойно він з’явився на вулиці, відразу напали «безівці», стурбовані можливим зникненням «посередника» з місця події разом з їхньою «позичкою» у комерсантів.

Тієї ж миті з’явився оператор із телекамерою. Знімаючи, як Лісного саджають у міліцейський автомобіль, він начитував текст: «Ми є свідками, як слідчі прокуратури спіймали голову Петриківської райдержадміністрації, який зазіхнув на хабар в 400 тисяч доларів».

Цікаво, навіщо законники й «безівці» запросили знімальну групу обласної телестудії й свідомо порушили таємницю слідства ще до його початку? Навіщо вищі чини МВС, включно з колишнім «штурмовиком» Генпрокуратури паном В. Цушком, який під час візиту до Дніпропетровська, ще будучи міністром внутрішніх справ, пеняв суддям за можливу поблажливість до затриманого «хабарника–рекордсмена» з Петриківки, і чинним начальником Департаменту ДСБЕЗ МВС паном Л. Скалозубом, публічно звинувачують П. Лісного в не доведеному судом карному злочині? Чи в Україні вже скасована презумпція невинуватості? Чи це, бува, не відвертий і нахабний тиск на Царичанський райсуд перед початком розгляду справи?!.

Підстави для помсти й роз­прави з П. Лісним у них є. Здійснена 1 серпня 2007 року операція по затриманню «хабарника П. Лісного», за кваліфікацією фахових юристів, обізнаних з переслідуванням П. Лісного, є багатоходовою комбінацією, підготовленою ніби ретельніше за попередні, але теж бездарно. Не зуміли як слід зробити навіть магнітофонний запис буцімто підслуханої й записаної на плівку розмови–змови «хабарника» П. Лісного з «покупцем» С. Зайцевим. «Провести порівняльні інтегральні акустичні дослідження голосів та мовлення дикторів, що зафіксовані на відеограмах, які надані на дослідження на лазерному диску ... виявилося неможливим, оскільки мовлення дикторів... не є придатним для проведення ідентифікаційних досліджень...» — зробив висновок судовий експерт О. Г. Биков.

Залишається додати, що така ж ціна й інформації Л. Скалозуба про «ще з десяток задокументованих» «дрібних хабарів». Зокрема, «дрібний хабар» П. Лісний, за звинуваченням переслідувачів, «отримав» від фермера Еміля Сипала, якому завірив довідку сільради про розташування фермерського обійстя за межами села, по якій «хлєбопашец вольний» отримав у обласному відділенні Державного фонду підтримки фермерів аж 15 000 грн. допомоги на обзаведення. І хоча Е. Сипало обурився цією вигадкою, виступив на обласній конференції фермерів із пропозицією захистити П. Лісного від наклепів, карна справа по цьому «факту» теж порушена...

Борис МАТЮЩЕНКО,
журналіст, пенсіонер

До речі

До редакції надійшла копія листа від голови Петриківської райдерж­адміністрації Петра Лісного, адресованого міністру внутрішніх справ України Юрію Луценку

«Я звертаюся до Вас за допомогою захисту мене й моїх прав від безміру в ДСІЗО №3... — цитуємо рядки цього листа. — 13 березня мене перевели... в камеру, де знаходились троє чоловіків... Один із биткою, обмотаною повстю, другий з повстяною подушкою, в середині якої частини гантелі. Сказали: начальник тюрми наказав бити тебе доти, доки не напишеш заяву на звільнення, або списати тебе з серцевою недостатністю... Вони почали бити мене по голові й спині, третій керував і тримав мене. Били доти, доки я не втратив свідомість... Коли я прийшов до тями, в мене почався серцевий напад... Вони сказали, якщо я напишу заяву, — вони нададуть мені допомогу. Я сказав: я напишу заяву... Вони принесли щось у кружці, сказали — корвалол.

На їхню вимогу я написав заяву... мене перевели в новий корпус, попередивши, що процедуру ще не закінчено, щоб не писав і не скаржився...».