Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 44
Пишу з поваги до видання, яке читаю впродовж багатьох років і яке шанують мої колеги, друзі та однодумці. Це головна причина відгукнутися на публікацію в «Україні молодій» за 21 лютого 2008 року відкритого листа групи діячів української культури та мистецтва до Президента України В. Ющенка під назвою «Ще раз про наш (не наш) інформпростір». Але не єдина спонука. Сталося так, що в день опублікування цього листа в приміщенні Національної ради з телерадіомовлення відбувалося засідання Комітету Шевченківської премії, і я мав змогу побачити відразу кількох авторів послання до Президента. Вони сказали, що їх «попросили підписатися», щоб підтримати «гарну людину» (працівника апарату Національної ради Миколу Гриценка) і вибачилися за цей казус.
На мій погляд, ідеться не про казус, а про чітко сплановану провокацію. І редакція, і будь–хто з читачів можуть легко дослідити, хто підсунув для підписання шанованим людям текст із висновками, що не відповідають дійсності й уже спростовувалися у фахових виданнях (див., наприклад, «Телекритику» за 14 лютого 2008 р.). Але чи є в цьому потреба?