Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Польський художник Казімєж Юзеф Дунін–Маркевич (1874—1932) і його дружина, ірландська революціонерка, феміністка, соціалістка та націоналістка Констанс (1868—1927) матимуть музей в українському селі Животівка, що в Оратівському районі Вінницької області. Як повідомила днями польська інформагенція ПАП, музей буде створено з ініціативи посла України в Ірландії Бориса Базилевського.
У Животівці був розташований родинний маєток графів Дуніних–Маркевичів. У ньому виріс майбутній славетний портретист та пейзажист, драматург та театральний режисер.
У молоді роки граф Дунін–Маркевич вивчав юриспруденцію, а паралельно з 1892 року — і малярство в академії мистецтв у Києві. 1895 року продовжив навчання в Академії мистецтв у Парижі. 1899 року він познайомився у Парижі з Констанс Гор–Бут, яка походила з родини ірландських поміщиків. Вони побралися в Лондоні 1900–го, а наступного року народилася донька Мейв.
З 1902 року подружжя мешкало в Дубліні, було артистично обдарованим та політично активним. Графиня Маркевич стала першою в історії Ірландії жінкою–членом уряду.
Емоційний зв’язок цієї пари розпався 1913 року, хоча чоловік і дружина залишалися близькими людьми, так ніколи формально і не розлучилися.
У роки Першої світової війни граф Казімєж Дунін–Маркевич був воєнним кореспондентом на Балканах, служив підданим Російської імперії в складі царської армії. Короткий час навіть мешкав у Москві, де організував польський театр. Після більшовицького перевороту втік до Варшави. Поділяючи націоналістичні переконання дружини, граф Дунін–Маркевич 1916 року брав участь у так званому Пасхальному повстанні проти англійців. Його заарештували і мало не стратили.
Більша частина колекції малярських робіт Казімєжа Дунін–Маркевича, зберігається в Дубліні, менша – у польському Національному музеї в Кракові. Зокрема і два велетенські портрети міжвоєнних лідерів Польщі — маршала Юзефа Пілсудського та президента Станіслава Войцеховського. Частина полотен перебуває у приватних колекціях.
В останні роки свого життя граф Дунін –Маркевич був власним кореспондентом англійських журналів, багато працював у Варшаві, де й помер 1932 року.
Посол України в Ірландській Республіці Борис Базилевський нещодавно відвідав маєток родини Гор–Бут у місцевості Ліссаделл, де вже є музей подружжя Дуніних–Маркевичів, зберігаються їхні картини та пам’ятки про них. Посла вразило те, що багато полотен Казімєжа Дуніна–Маркевича зображають сценки з українського життя, пейзажі України, яку маляр вважав своєю Батьківщиною. Посол домовився з музеєм в Ліссаделлі про те, що деякі полотна та інші експонати будуть скопійовані і передані музею в селі Животівка.
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У день 975-річчя Києво-Печерської лаври Президент України Володимир Зеленський підписав указ про захист національних святинь України. >>
Ця ініціатива обіцяє стати однією з найбільш важливих подій у духовному й суспільному житті не лише Придніпров’я, а й усієї України. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>