Дітей бурої ведмедиці Юлі та її «судженого» Васі вже перевели на «свій хліб». «Ведмежат треба відлучати від матері в місячному віці, щоб не росли ледачими, — пояснює директор Черкаського звіринця Євген Ван, демонструючи чималі гострі пазурі звіряток. — Бо переростків важко чомусь навчити — тоді вони вже показують свої пазурі».
Одного з клишоногих пан Євген тримає на руках, двоє інших мирно дрімають у картонній коробці. Малечу відлучили від батьків і збираються віддавати «в люди». Вирішено, що один ведмедик поїде до зоокуточка, а два інші стануть артистами цирку. За словами директора, за кожне ведмежа зоопарк збирається виручити від 1500 до 3500 гривень. Кошти підуть на потреби зоосаду. Залишати ж їх у черкаському звіринці, каже Євген Ван, немає потреби — Юля і Вася успішно розмножуються в неволі. Та й для невеликого міста двох клишоногих достатньо.
«Чотири роки тому одне юлине ведмежа продали, а двоє залишилися. Це було взимку. Дивимося, а Юлька викотила їх у сніг — почула чужий запах — і відмовилась від них. Довелося рятувати. Я забрала на півроку додому. Назвали їх Потапом та Ритою», — згадує зоотехнік Оксана Броварник. Тоді їй довелося два тижні й кожні дві години годувати ведмежат молоком зі шприца. Потім чотири дні привчала пити молоко з миски. Як стали більшими, варила їм супи, каші та рибу. «А як любили морозиво! Брали в лапи пачку, сідали, наче люди, й уплітали його за обидві щоки. Тоді в сім’ї все варення пішло на Потапа й Риту. В родині й досі сміються, згадуючи, як клишоногі підросли й повадилися до сусідів у курник. Тоді їх і продали в київський цирк «Корона», — додає пані Оксана.