Собака на сіні

Минулий «міжнародний» тиждень Білорусі закінчився сенсацією — Мінськ відкликав для консультацій свого посла у Вашингтоні Михайла Хвостова. На тлі цієї події якось навіть загубилася новина про те, що Брюссель нарешті вирішив відкрити в Білорусі представництво Єврокомісії (досі ці функції поєднувало представництво ЄК, розташоване в Києві).

Офіційна мотивація білоруського МЗС — амбасадора Хвостова відкликали у зв’язку з тим, що США запровадили жорсткіші санкції до державного концерну «Бєлнєфтєхім». Пізніше журналісти з’ясували, що нових санкцій щодо білоруського нафтохімічного монополіста і зовсім не було, а білоруське МЗС усе наплутало — сприйняло розміщену на сайті Міністерства фінансів США роз’яснювальну інформацію про санкції, запроваджені в листопаді 2007 року, за нову серію обмежувальних заходів Вашингтона. Коли проста правда з’ясувалася, було вже пізно: посол із Вашингтона відкликаний, дипломатичний сканадал — у розпалі.

Коментуючи ситуацію для інформагенції «Інтерфакс», сенатор Микола Чергінець (його ще назиають неофіційним міністром закордонних справ Білорусі) заявив, що запровадження Сполученими Штатами додаткових санкцій до «Бєлнєфтєхіма» — це реакція Вашингтона на поліпшення стосунків між Мінськом та Євросоюзом. Справді, останнім часом стосунки на цій осі потеплішали. По–перше, президент Олександр Лукашенко, за наполяганням ЄС, звільнив більшість політв’язнів. По–друге, дав добро на відкриття представництва ЄК (Європа добивалася цього ще з 2005 року). Проте у Брюсселі продовжують наполягати, що кроків Лукашенка замало для знесення дипломатичного муру. Зокрема, комісар із зовнішньої політики та політики сусідства Беніта Ферреро–Вальднер зявила, що «нормалізація стосунків можлива лише в разі, якщо Білорусь зробить чергові серйозні кроки до демократизації», найперший з яких — звільнення з колонії екс–кандидата в президенти Олександра Козуліна.

До слова, США так само, як і Євросоюз, найпершою умовою для нормалізації стосунків називають звільнення всіх політв’язнів. Однак Лукашенко цього буцімто й не помічає. «Перспективи наших відносин з ЄС лежать не в площині Європа–Білорусь. Во­ни залежатимуть від того, наскільки Європейський Союз буде самостійним від США у стосунках з Білоруссю», — сказав позавчора Лукашенко на зустрічі з членом Палати лордів Великобританії Се­сілом Паркінсоном. І хоч сер Паркінсон приїздив до Мінська більше для того, аби залагодити бізнес–справи, слова «бацьки» зі згаданої зустрічі широко пропіарили «ручні» медіа Білорусі, отож мети було досягнуто — мовляв, Європа до нас сама проситься, у нас з європейцями все гаразд, от тільки кляті американці заважають гармонії та поступу. Такі кроки Лукашенка наводять на думку, що він щиро вірить у те, що Європі Білорусь потрібніша, ніж Європа — Білорусі.