Отаман «Поліської Січі»

За схожий на картоплину ніс у дитинстві його прозвали Бульбою. «За цю зневагу я дуже гнівався і суворо відбивався, — писав згодом Боровець у книжці «Армія без держави». — Коли ж у школі прочитав гоголівського «Тараса Бульбу», то почав своїм ім’ям гордитися». Для польських шовіністів, більшовиків, нацистів поліський отаман Бульба­Боровець був ворогом, для бандерівської ОУН — запеклим опонентом. Виходець з поліського села Березнів у 1930 році, коли Західна Україна перебувала під владою польських окупантів, заснував організацію «Українське національне відродження». 20 червня 1940 року у Варшаві, на широкій нараді Президента Української Народної Республіки в екзилі Андрія Лівицького за участі військових керівників, Тарасу Боровцю дано наказ формувати українські збройні сили. Саме цю дату, на думку окремих дослідників, слід вважати часом створення Української Повстанської армії.

«Поліська Січ» у 1941—1943 роках страхала і нацистів, і комуністів. У своїх спогадах генерал розповідає про переговори з радянськими партизанами, на яких керівництво українських повстанців домовилося з підполковником Лукіним про нейтралітет, узгодило паролі. Утім, втративши надію перетягти УПА на свій бік, взимку 1943 року Москва оголосила українських партизанів «бандитами». Навесні 1943 року отаман вів переговори зі штабом УПАПівніч, але пропозицію об’єднатися відхилив. «Ми не підкорялися керівництву Степана Бандери, і це зарахували як прояв отаманської анархії», — пише Боровець у своїх мемуарах. 18—19 серпня 1943 року «Поліську Січ» роззброїли частини бандерівців. ОУН під керівництвом Миколи Лебедя залучила в єдину силу вояків УПА, «бульбівців» і «мельниківців», мережу їхніх партизанських штабів, зброю, технічні засоби. Перебрала і назву «УПА», під якою поліський отаман воював два роки. Боровець емігрував за кордон, але у Варшаві був заарештований гестапо та ув’язнений у концтаборі Заксенхаузен. Після звільнення, з 1948 року, жив у Канаді, видавав журнал «Меч і Воля». Помер 1981 року в містечку БаундБрук.

«Творець «Поліської Січі» Тарас Боровець — постать колоритна, енергійна, талановита і неоднозначна, — каже директор Центру досліджень визвольного руху, радник голови СБУ Володимир Вятрович. — Він нагадує отаманів періоду визвольних змагань 20х років ХХ століття. Стихійність і емоційність стали основними причинами його поразки. Перебірливість у виборі союзників призвела до того, що у час формування загонів УПА він виявився не готовим до співпраці з ними. Амбіції взяли гору над здоровим глуздом. Але, безумовно, ця постать заслуговує на народну пам’ять, адже він був патріотом України». До 100річчя Тараса Бульби­Боровця, на підставі Указу Президента України «Про відзначення 65ї річниці створення Української Повстанської армії», у Рівному планують відкрити пам’ятник керівнику «Поліської Січі».

Наталка ПРИСТУП