У переважній більшості пасажирів маршрутів Київ—Ліссабон, Київ—Рим, Київ—Мілан відразу впізнаєш українських заробітчан. Очі, руки, настрій безжально викривають у цих людях не безтурботних туристів — змушених заробітчан. Сьогодні майже кожну восьму українську родину накрила хвиля еміграції, четверта за долю нашого народу в ХХ столітті. Трудова еміграція стала чи не найболючішою проблемою, на яку українська влада сором'язливо закриває очі. За оцінками експертів, лише до Росії на тимчасові заробітки щосезону від'їздять до 3 мільйонів нелегалів з України. Тих, хто їде по копійку в багаті європейські країни, ще більше. Цифри, що характеризують масштабність цього явища, вражають своєю жорстокістю: за експертними оцінками, щодня країну залишає близько 500 чоловік, за останніх 8 років виїхало майже 7 мільйонів працездатного населення.

Позавчора в офісі голови американського Сенату Білла Фріста було знайдено конверт із підозрілим порошком, як невдовзі з'ясувалося — сильною отрутою рицином. Для рицину не існує протидії, і людина, до легень якої потрапить ця отрута, неминуче помре протягом двох діб.

Говард Дін, один з політиків-демократів, які збираються на виборах-2004 конкурувати з нинішнім хазяїном Білого дому, назвав Леоніда Кучму в списку тих «жахливих лідерів, за яких США могли би взятися». Сказавши таке в інтерв'ю телекомпанії Ен-Бi-Сi, п. Дін, як передає «Свобода», зауважив, що він проти силових дій; до того ж і справді, цей діяч Демократичної партії був одним з найпалкіших критиків війни проти Іраку.

З осені 2003 року, коли президент Росії Путін під час зустрічі в Сочі з білоруським президентом Лукашенком привселюдно дав зрозуміти, як мало цікавить його постать власне Олександра Григоровича і як Москва незадоволена тим, що Мінськ «смокче» газ, прикриваючись гаслами союзної з Росією держави, «інтеграційна мрія» виявилася для останнього пасткою. В цю пастку білоруський «бацька» загнав себе сам. 24 січня незадоволена Росія припинила постачання газу в Білорусь.